Розділ IV. Семантичний аналіз виразів природної мови

Наприклад, візьмемо предикатор "давньогрецький філософ". Цей предикатор можна приписати до об'єктів такої предметної області, як множина людей. Так, якщо взяти ім'я Сократ, то отримаємо істинне судження "Сократ є давньогрецьким філософом", а якщо вказати ім'я Кант, то отримаємо хибне судження "Кант є давньогрецьким філософом"(тобто, таке судження, що не відповідає дійсності).

Зупинимося детальніше на характеристиці предикотора як семантичної категорії.

Інтерес до цієї категорії зумовлений тим, що якщо терм може виконувати функцію логічного підмета, але не може бути логічним присудком, то предикатор вживається не тільки в ролі логічного присудка, а й логічного підмета.

Предикатор характеризується низкою ознак:

- місткістю,

- областю визначення,

- областю істинності.

Місткістю предикатора є кількісна характеристика його застосування в ролі логічного присудка до об'єктів вказаної предметної області.

Коли предикатор можна приписати одному предмету він називається одномісним, а коли його можна приписати двійці, трійці, четвірці і т.д. аргументів, то він називається відповідно двомісним, тримісним, чотиримісним і т. д

Наприклад, предикатори "держава", "лекція", "від'ємне число" є одномісними; "учитель", "раніше", "південніше" - двомісними; "знаходяться між", "повідомляє" - тримісними.

Місткість предикатора фіксує його логічний зміст. Це виявляється в тому, що лише одномісний предикатор виражає властивість, а інші - відношення. Як правило, вказівка на те, якої місткості конкретний предикатор, фіксується у його назві: "більше" (двомісний), "метал" (одномісний), іноді ж встановити місткість предикатора можна тільки з допомогою допоможних методологічних процедур.

Для прикладу візьмемо предикатор "читає". Якщо це стан, то даний предикатор означає властивість: "Мій приятель читає нормативний курс лекцій". А якщо це дія, спрямована на щось, то цей предикатор виражає відношення: "Мій брат читає про останню перемогу Київського "Динамо ""

Доцільним буде зробити деякі пояснення щодо можливості предикаторів представляти властивості або відношення.

У природній мові слова (іменники) "держава", "книжка", "рідина" тлумачать як вирази, що позначають предмети, а не властивості. По суті, вони позначають класи предметів, об'єднані в одне ціле на основі якої-небудь ознаки. На цю особливість іменників звернув увагу Рейхенбах у праці "Елементи символічної логіки". Б.Рассел вважає, що предикатори-іменники - це також позначаючі вирази як і терми. Саме здатність предикаторів-іменників позначати клас предметів дає можливість використовувати їх не тільки в ролі логічного присудка, а й логічного підмета висловлювання:

1. Планета є космічний об'єкт.

2. Земля є планета.

У наведених прикладах предикатор-іменник у першому висловлюванні, виконуючи роль логічного підмета, позначає клас предметів, а у другому, виконуючи роль логічного присудка, представляє властивість. У ролі логічного присудка можуть бути різні граматичні категорії (іменники, прикметники, дієслова). Це їх і об'єднує в одну семантичну категорію - предикатор:

1. Моя сестра малює.

2. Сонце є зірка.

3. Метал - електропровідний.