Розділ IV. Семантичний аналіз виразів природної мови

Наприклад, "Будь-яка планета має природний супутник". До речі, це і є підставою для тлумачення предикаторів-іменників, що знаходяться в позиції логічних підметів як своєрідних змінних термів. Тільки терм позначає предмети. Тому про терм часто говорять, що це називаючі вирази. Така відмінність між предикатором і термом зумовлює необхідність дати аналіз терміна "предмет".

Звичайно слово "предмет" (річ) розуміють у широкому смислі, як усе те, що може бути об'єктом думки. Тобто, це і предмети об'єктивної дійсності, і події, і ознаки предметів, і теоретичні конструкти науки. Перетворити властивість, відношення, судження у предмет - означає зробити його предметом думки. Технічно це можна зробити , побудувавши висловлювання у якому йтиметься відповідно про властивість, відношення, судження тощо.

1. Властивість "бути підлітком" є віковою.

2. "Відношення, яке зафіксоване словом "приятель" є симетричним". 3 .Речення "Варшава розташована на березі Дніпра" - хибне.

У висловлюваннях 1, 2, 3 вирази "властивість бути підлітком", "відношення, яке зафіксоване словом "приятель" ", "речення "Варшава розташована на березі Дніпра" позначають предмети, тобто це - терми.

Отже, усе, що ми називали стає об'єктом думки або предметом, а сама назва відноситься до категорії термів. Так, у першому висловлюванні об'єктом думки ми зробили властивість "бути підлітком" і таким чином отримали предмет, а назва цього предмета - терм. Щоб показати, що це терм, застосовуються такі технічні засоби, як лапки.

На відміну від терма предикатор може лише представити ознаку, але не може її назвати. У нашому прикладі вирази "приятель" і "відношення "приятель" " відносяться до різних категорій: перший - це предикатор, а другий - терм.

Щоб пересвідчитися в їхній розбіжності спробуємо поміняти їх місцями. У результаті отримаємо висловлювання: "Платон приятель Арістотеля". Здійснимо тут вказану зміну: "Платон" "відношення "приятель"" "Арістотель". Вираз, який ми отримали, не є навіть реченням. По суті, це послідовність термів.

Отже, у структурі висловлювання головними дескриптивними термінами є терм і предикатор. Саме ці семантичні категорії фіксують головні чинники висловлювання "те, що говориться" і "те, про що говориться".

Але, окрім цих категорій, існують ще вирази, які позначають певні дії, операції над предметами, внаслідок яких виникають нові предмети. Йдеться про предметні функтори, або предметно-функціональні вирази. З предметними функторами (тобто назвами предметних функцій) ми зустрічаємося у математиці (Sin, (+), log тощо.).У природній мові предметні функції виражаються словами "віддаль", "зріст", "вага", "маса", "швидкість", "колір", "професія" тощо.

Предметний функтор, як і предикатор, має область визначення. Областю визначення функтора є множина предметів, до яких доцільно застосувати даний функтор. Так, областю визначення функтора "зріст" є множина людей (Петро, Тарас, Микола тощо).

Як і предикатор, функтори поділяються на одномісні (наприклад, "вік", "професія") і багатомісні ("добуток", "відстань").

Але на відміну від предикатора застосування функтора "вік" до предметів "Петро", "Микола", "Тарас" тощо, дасть новий предмет, тобто відповідне поіменоване число (18, 19, 26 тощо). Тому стосовно предметного функтора мова може йти не про область істинності, а про область можливих значень функтора.

Говорячи про терм, предикатор, функтор, зазначалося, що ці вирази позначають або представляють певні об'єкти, тобто малося на увазі, що це постійні вирази: постійний терм, постійний предикатор, постійний функтор. Водночас у науковій практиці застосовуються змінні вирази, або вирази із змінними значеннями.1

Логіка використовує змінні для суджень, предметів, властивостей, відношень, предметних функцій. Це дає змогу підвищити ефективність логічного аналізу природної мови, а також досконаліше будувати формалізовані мови. Так, для суджень вводять пропозиційні змінні або змінні висловлювання, для предметів - предметні змінні, або змінні терми для властивостей і відношень - предикатні змінні, або змінні предикатори, для предметних функцій - функціональні змінні.

Головною особливістю змінних символів є те, що вони нічого не позначають і не представляють (як постійні вирази).

Наприклад, змінне висловлювання набуває значень із множини суджень, змінний предикатор набуває значень із множини властивостей чи відношень тощо.

Вказати предметну область (тобто область, звідки беруть значення відповідні змінні) є необхідною дією для визначення певного знака як змінної. Не визначивши предметну область не можна сказати, чи є дана послідовність символів знаком, який є змінною, чи ні.

У природній мові роль змінних виконують загальні імена (предикатори-іменники у позиції логічного підмета). По суті, введення змінних - основа методу формалізації.

У логіці об'єкти дослідження та операції над ними позначаються відповідними символами. Завдяки цьому про об'єкти і логічні відношення між ними можна говорити мовою символів. Застосування змінних у логіці, з одного боку, забезпечує дослідження логічної структури природної мови, а з іншого - допомагає розкрити структуру виразів і правил виведення у формалізованих мовах.