Розділ «ВСТУП»

Логіка - одна з найдавніших галузей наукового знання, є суттєвим загальнокультурним феноменом від початку її виникнення як науки. Роль логіки у сучасному світі науки важлива і багатопланова. Зрозуміло, що з часом змінюється орієнтація логічних досліджень, удосконалюються логічні методи, виникають нові тенденції, які відповідають потребам науково-технічного прогресу.

Цікаво зазначити, що після падіння античної цивілізації перше, що було відновлено з античної науки - це логіка Арістотеля. Відомою є негативна позиція Середньовіччя до всієї античної науки, але принципове її визнання почалося саме з перших семи глав арістотелівських "Аналітик".

В епоху Відродження знову ж першими були відновлені і активно використовувалися відкриті за часів античності логічні методи. З цього починається філософія Р.Декарта та інших мислителів, з цього часу починається вся наука Нового часу.

Арістотелеві належить заслуга створення логіки як засобу захисту істини і викриття софістики. Саме в цих якостях вона є незамінною ось уже понад два тисячоліття. У період середньовіччя схоласти продовжили розробку проблем логіки. Вони ввели в логіку латинську термінологію. Ф.Бекон дослідив основи індуктивних умовиводів. Дослідження видатного німецького філософа і математика Г.В.Лейбніца поклали початок другому етапові логіки - символічній логіці (середина Х1Х ст.).

При написанні підручника з логіки виникає досить складна проблема, пов'язана з дивовижними успіхами символічної логіки. Внаслідок цих успіхів, особливо в галузі теорії логічного висновку і логічної семантики, виникла думка про непотрібність традиційної логіки. Проте люди, як і дві тисячі років тому, продовжують міркувати, доводити, спростовувати, користуючись природною мовою. І тут, найефективнішим засобом є апарат традиційної логіки.

У зв'язку з цим виникає питання: як поєднати викладання традиційної логіки з результатами символічної логіки? У символічній логіці багато проблем традиційної логіки висвітлюються по-новому, наприклад, проблеми суджень з відношеннями, складних суджень, логічних законів тощо. Символічна логіка відкрила нові форми міркування і нові види логічних зв'язків. Тому говорити нині про традиційну логіку без врахування досягнень символічної логіки просто неможливо.

І все ж таки як поєднати в одному курсі матеріал традиційної і символічної логік? Зрозуміло, що це дві різні логічні системи, два різних етапи однієї науки , але йдеться про логіку як навчальну дисципліну і тут це поєднання необхідне.

Отже, головна складність даної ситуації полягає у принциповій відмінності між традиційною і символічною логікою при підході до аналізу міркування. Традиційна логіка аналізує мислення, зокрема такі його форми, як поняття, судження, умовивід, а символічна логіка досліджує мову, точніше її смисловий зміст, і тому в ній ідеться не про форми мислення, а про терміни і висловлювання мови.

Поєднати ці два підходи складно. Тому є сенс при викладанні традиційної логіки, використовувати результати симолічної логіки, там де вона глибше висвітлює певну проблему або додає щось нове. До деякої міри взірцем щодо цього може бути висвітлення арістотелівської силогістики Яном Лукасевичем.

Усе це було взято до уваги при написанні даного підручника.

Створюючи підручник автор врахував результати праць В. Асмуса, В. Брюшинкіна, В. Бочарова, Є. Войшвілла, К. Жоля, О. Івіна, Ю. Івлєва, В. Маркіна, О. Нікіфорова, М. Поповича, О. Смирнової, А. Уйомова.