Розділ IX. Судження

Характеризуючи складні судження загалом і, зокрема, з'єднувальне, слід звернути увагу ще на одну обставину. Коли ми говоримо, що логічні сполучники (кон'юнкція, диз'юнкція, імплікація, еквіваленція) мають своїми аналогами відповідні граматичні сполучники, то це означає, по-перше, що граматичні і логічні сполучники лише наближено схожі, а не взаємо замінювані; по-друге, граматичні сполучники зв'язують прості речення у складні за змістом, а логічні сполучники зв'язують прості судження у складні за значенням. Хоча часто буває, коли прості судження в складному відображають змістовний, смисловий зв'язок, як у наведеному вище прикладі, але це не є типовим для логіки.

Звісно, що в процесі обміну інформацією, в процесі спілкування ми вживаємо ті з'єднувальні судження, в яких між простими судженнями є смисловий, змістовний зв'язок. Проте це є винятком із загального правила. Тому з цих позицій істинними будуть судження: "Підозрюваний вчинив злочин, а потім він поніс покарання" і "Підписка про невиїзд - запобіжний захід, і Варшава - столиця Польщі".

В другому судженні відсутній змістовний зв'язок з позицій здорового глузду, але з точки зору логіки тут все гаразд: кон'юнкція (або з'єднувальне судження) істинна при будь-якій комбінації істинних простих суджень. Тобто, чи ми в складному судженні перше судження поставимо на місце другого, чи друге - на місце першого. Головне, щоб вони були істинні.

Цю обставину завжди потрібно мати в центрі уваги при аналізі складних суджень. Ще можна й так сказати: для логічного сполучника - кон'юнкції дозволена перестановка простих суджень місцями (тут діє закон комунікативності).

У той час як для граматичного сполучника "і" перестановка не завжди є коректною. Наприклад, якщо ми у вищенаведеному реченні, що містить думку про підозрюваного, який вчинив злочин і поніс покарання, поміняємо місцями прості речення, то отримаємо речення, яке не матиме смислового зв'язку, але судження, яке в ньому втілене, буде бездоганне з точки зору логіки: "Підозрюваний поніс покарання, а потім1 вчинив злочин". Така особливість складних суджень.

Другим видом складних суджень є роз'єднувальні судження.

Дамо дефініцію роз'єднувального судження: "Роз'єднувальним судженням називається судження, яке складається із двох і більше простих суджень, зв'язаних таким логічним сполучником, як диз'юнкція".

Слово "dicjunctio" латинського походження і перекладається як розділення, розрізнення. В природній мові аналогами диз'юнкції є слова "або", "чи" та їм подібні. В логіці диз'юнкція позначається символом " V ".

На відміну від кон'юнкції диз'юнкція має два значення: слабка диз'юнкція, або з'єднувально-роз'єднувальна диз'юнкція і сильна диз'юнкція, або сувора диз'юнкція.

Розглянемо ці види диз'юнкції по черзі. З'єднувально-роз'єднувальною диз'юнкцією називається логічний сполучник, який утворює роз'єднувальне судження із двох або більше простих і яке буде істинним при наявності в його складі істинного хоча б одного простого судження.

Звернемося до прикладу: "Переховуванням є приховання злочинця, або засобів скоєння злочину, або знарядь скоєння злочину, або слідів злочину, або предметів, здобутих злочинним шляхом".

Це судження ми називаємо з'єднувально-роз'єднувальним, тому що в ньому диз'юнкція вживається в послабленому значенні. Це означає, що наведене судження буде істинне і тоді, коли "переховування" виражатиметься лише у "прихованні злочину" і тоді, коли матиме місце одночасно і "переховування злочинця", "знарядь злочину", "предметів, здобутих злочинним шляхом".

Прості судження, які входять до роз'єднувального судження, називаються альтернативними. Отже, в нашому судженні п'ять альтернатив.

Візьмемо для зручності приклад з'єднувально-роз'єднувального судження і побудуємо для нього таблицю істинності, тобто встановимо його значення.

Наприклад, "До Одеси із Києва можна доїхати поїздом, або автобусом". В наведеному судженні дві альтернативи: "До Одеси із Києва можна доїхати поїздом" - р, і "До Одеси із Києва можна доїхати автобусом" - q. Тоді за формулою "2n =" таблиця істинності для даного судження матиме 4 рядки:

Отже, таблиця істинності для з'єднувально-роз'єднувального судження демонструє, що це судження буде хибним тоді і тільки тоді, коли жодна з альтернатив не реалізується, в решті випадків це судження буде істинним.

Звернемося до другого значення диз'юнкції, а саме - сильної диз'юнкції, або суворої диз'юнкції.

Дамо дефініцію сильної диз'юнкції: "Сильною диз'юнкцією називається диз'юнкція, яка із двох простих суджень утворює суворо-роз'єднувальне судження, яке буде істинним при реалізації лише однієї альтернативи і не реалізації іншої".

Наприклад, "Досудове слідство закінчується або припиненням справи, або відданням звинувачуваного в суд".

Побудуємо таблицю істинності для цього судження