Розділ 2. Логічний аналіз означень і спонукань

ЛЕКЦІЯ 9. Означення і спонукання як види завершеної думки

Окрім тверджень, є також інші види висловів. Подібно до того, як у мовознавстві виділяють розповідні, спонукальні та питальні речення, у логіці також треба виділяти спонукальні й питальні вислови. Водночас з погляду логіки ці два види висловів не є незалежні - питання є видом спонукання. У разі питання адресата мовлення також спонукають до певної дії, однак це повинна бути дія надання інформації. З іншого боку, означення в мовознавстві тлумачать як вид розповідних речень, тоді як у логіці ці види висловів не можна зарахувати до тверджень, адже твердження мають таку ознаку, як істинність (вони або істинні, або хибні, й навіть якщо значення істинності їх у певний період невідоме, то в інший період воно стає відомим або принаймні може стати відомим). На відміну від цього, означення - це домовленість про назву. Воно не може бути істинним, а лише вдалим чи невдалим, коректним чи некоректним. Крім того, актуально вжите означення може відповідати попередньо прийнятому й унормованому (термінологічні стандарти, фахові чи тлумачні словники тощо), або не відповідати. У частині галузей діяльності (в яких неоднозначність формулювань призводить до небажаних для людини наслідків) укладають термінологічні стандарти, які містять означення термінів, що стосуються відповідної предметної області. Така уніфікація, окрім іншого, приводить до підвищення ефективності відповідної діяльності. Розроблені міжнародні та відповідні вітчизняні стандарти, які містять рекомендації щодо укладання термінологічних стандартів, а отже, і щодо формулювання означень. З огляду на вищесказане, змістом цієї лекції є початкові знання про означення та спонукання (у тому числі питання).

9.1. Логіка означень

9.2. Логічний аналіз спонукань

9.2.1. Логіка норм. Види і структура норм. Правила міркувань у логіці норм

Предметом дослідження логіки норм (за іншою назвою - деонтичної логіки) є формальний аналіз норм. Вислови, якими фіксують норми, подібно до означень і на відміну від тверджень, не можуть мати такої ознаки, як істинність. Наприклад, не можна оцінити вислів "дайте мені книжку" як істинний чи хибний. Отже, якщо в межах цього розділу використовують такі логічні терміни, як заперечення, кон'юнкція, диз'юнкція, імплікація та інші булеві функції, то їх інтерпретують тут по-іншому, ніж у логіці тверджень. У деонтичній логіці булевими функціями позначають не значення істинності тверджень, а спонукання чи неспонукання до дії.

Нормативний вислів може бути істинним лише тоді, коли він є елементом твердження. Наприклад, якщо стверджуватимемо, що "відповідно до законодавства, кожна людина має право на освіту", то це е твердження, і якщо в законодавстві є відповідна норма, то це твердження істинне. До цього треба додати й те, що часто норми формулюють у вигляді тверджень. Наприклад, розповідним реченням "У разі червоного кольору світлофора авто зупиняють" насправді зафіксовано зобов'язання "У разі червоного кольору світлофора водій зобов'язаний зупинити авто".

Спонукання можуть бути ситуативними (наприклад, "зупиніть машину") або постійними (такими є моральні чи правничі норми). Крім того, об'єктом спонукання може бути одна людина, а може бути довільної кількості група людей.

Правничі норми містять такі елементи:

1. Гіпотеза норми - умови, за настання яких суб'єкт норми спонукає об'єкта норми.

2. Диспозиція - дія, яку спонукають виконувати, не виконувати або виконання якої дозволене за настання умов, зафіксованих у гіпотезі норми.

3. Санкція - дія, яка настає у разі невиконання спонукання.

У логіці норм оперують логічними термінами обов'язково (0), заборонено (3), дозволено (Д). Між цими операторами визначають зв'язки, які дають змогу свідомо виконувати деонтичні міркування. Головні відношення між деонтичними операторами такі:

обов'язковість виконання р тотожна забороні виконання р

- дозвіл виконувати р тотожний відсутності обов'язковості й заборони виконання р.

Якщо булевою функцією з індексом нуль (тобто такою функцією, яка набуває значення 0 за всіх значень аргументів) позначити несумісність норм, то можна записати ще такі відношення між нормами:

- зобов'язання виконувати певну дію, поєднане зі зобов'язанням не виконувати цієї дії, є несумісною нормою.

заборона виконувати певну дію, поєднана зі забороною не виконувати цю дію, є несумісною нормою.

зобов'язання виконувати певну дію, поєднане з забороною виконувати цю дію, є несумісною нормою.