Розділ «Тема 3. Логічний аналіз систематизації»

ЛЕКЦІЯ 7. Методи систематизації

7.1. Загальні уявлення про систематизацію

Систематизація - це дія (послідовність дій), унаслідок виконання яких певна множина незв'язаних елементів перетворюється у множину елементів, між якими є зв'язки. Елемент - це не будь-які частини предмета, а тільки такі, поєднанням множини яких можна отримати цей предмет. Наприклад, якщо в стільчику, що має плоскі поверхні, виділити сферичний фрагмент матеріалу (у будь-якому місці стільчика), то ця частина не буде елементом, оскільки зі сферичних частин нема змоги отримати стільчик з плоскими поверхнями. Водночас, якщо в стільчику виділити такі частини, як атоми, то з них можна зібрати стільчик, тому до атомів можна застосувати назву "елемент стільчика". Подібно до цього, у стільчику можна виділити інші частини (ніжки, сидіння і спинку), з яких складається цей предмет - ці частини, отже, також можна назвати елементами. Крім того, якщо стільчик можна зібрати з інших компонентів, як це є в дитячих наборах для конструювання, то, відповідно, ці компоненти також будуть елементами, оскільки внаслідок встановлення між ними певних зв'язків отримують систему (множину елементів, з'єднаних зв'язками) - стільчик.

Систематизацію можна виконувати різними способами. Наприклад, одним зі способів систематизації є класифікація. Класифікація - це система, елементи якої пов'язані між собою зв'язками субординації (підпорядкування одного елемента іншому) та координації (відношення між низкою елементів, що підпорядковані якомусь одному елементу). Прикладом відношення субординації є логічне відношення підпорядкованості; прикладом відношення координації є відношення несумісності між співпідпорядкованими іменами.

Класифікацію можна навести у вигляді таблиці, в якій числами чи графічними засобами (наприклад, різною кількістю рисок, як у товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності) зафіксовано відношення субординації та координації. Водночас класифікацію можна подати у вигляді графічної схеми, на якій зображено зв'язки координації й субординації. Можна використати різні способи графічного зображення класифікаційних зв'язків. Один із поширених способів - зображення у вигляді графа (рис. 7.1):

Рис. 7.1. Різні способи зображення класифікації у вигляді графа

Поширеними є класифікації, в яких зафіксовано відношення обсягів імен. Водночас систематизація, тобто виявлення елементів об'єкта та зв'язків між ними, - це не обов'язково фіксування відношень обсягів. Наприклад, множина відношень між цілим та його частинами, яку можна подати у вигляді класифікаційної схеми, тобто у вигляді сукупності зв'язків субординації та координації, є способом систематизації, дає змогу отримати класифікаційну схему, однак не фіксує відношень між обсягами імен.

У вигляді класифікації, окрім відношень обсягів та відношень "частина - ціле", можна відтворити також низку інших відношень. Наприклад, відношення між типами ознак та їхніми проявами. Скажімо, між іменами вечір і час є відношення не підпорядкованості обсягів (ми не можемо сказати, що вечір є видом часу, а лише те, що між ними є відношення "тип ознаки - прояв ознаки"). Крім того, у вигляді класифікаційної схеми можна відобразити причин-но-наслідкові, генетичні та інші зв'язки.

7.2. Класифікування як формування ієрархії відношень обсягів імен

7.3. Створення класифікаторів

Класифікації е основою класифікаторів. У процесі життєдіяльності людина часто змушена вирішувати завдання пошуку, відбору якихось елементів з певної множини. Для підвищення ефективності пошуку елементів певної множини призначені класифікатори. Щоб створити класифікатор, потрібно створити класифікацію, а для цього, відповідно, треба забезпечити однозначність ідентифікації елементів упорядковуваної множини, об'єднати їх у групи, актуальні для того чи іншого виду діяльності, та зафіксувати структуру зв'язків між цими групами. Крім того, для створення класифікатора потрібна система кодів (які, якщо нема логічного структурування, можна тлумачити як спосіб упорядковуваної множини об'єктів), а також інструменти пошуку.

Класифікатор - це ієрархічна (деревоподібна) структура, тобто класифікація, суміщена з додатковими інструментами, які підвищують ефективність пошуку окремих елементів класифікації, та з'ясування зв'язків між ними (для цього використовують різні способи кодування, засоби автоматизації). Класифікатор може бути створений для пошуку й відбирання інформації, пошуку й відбирання предметів. Наприклад, якщо якийсь пристрій дає змогу вилучити з суміші якийсь її компонент, то його також називають класифікатором, оскільки він виконує операцію класифікування (групування початково змішаних предметів).

Кількість різних класифікаторів з розвитком інформаційних технологій невпинно зростає. Нині у різних сферах діяльності розробили і використовують класифікатори документів (наприклад, нормативних), інформації (наприклад, техніко-економічної та соціальної), предметів (техніки, товарів, будівель і споруд, відходів), галузей законодавства, видів та форм діяльності (наприклад, галузей господарства, видів економічної діяльності, послуг), подій (наприклад, надзвичайних ситуацій, захворювань), елементів простору (наприклад, об'єктів адміністративно-територіального устрою, місць подій), властивостей людей, пов'язаних з їхньою фаховою діяльністю (наприклад, функцій управління, професій) та ін.

Найпростішим видом класифікації є переліки, які можуть бути впорядкованими або ні. Приклад невпорядкованого переліку такий: на столі лежали яблука, груші та сливи. Впорядковування переліку можна виконати за ознаками впорядковуваних предметів або за зовнішніми щодо них ознаками, наприклад, за впорядкуванням знаків, якими позначені впорядковувані предмети. Прикладом використання зовнішніх ознак для класифікації є впорядкування за алфавітом (наприклад, перелік термінів у глосарії), за числовим відношенням, тобто за порядковим номером, яким позначено відповідний предмет (чи це номер будинку на вулиці, чи код, яким позначено товар, професію, країну, поштове відділення та ін.). Упорядкування за внутрішніми ознаками (властивостями чи відношеннями класифікованих предметів) є логічним упорядкуванням.

До однорівневих класифікацій належать переліки, реєстри, каталоги, часто це є довідники, наприклад, довідник фірм, товарів. У сучасній життєдіяльності людина використовує величезну кількість переліків. З ними вона стикається практично щодня у фаховій діяльності та побуті (наприклад, переліки організацій, приміщень, захворювань, переліки членів різних видів фахових колективів, зокрема, співробітників установ чи їхніх підрозділів, комісій, експертних рад та ін.). Подібно до цього в сучасній життєдіяльності, й, зокрема під час фахової діяльності, людина постійно має справу з різними реєстрами (наприклад, різні реєстри нормативно-правових актів), каталогами та іншими видами порівняно простих класифікацій.

Оптимальність способу кодування під час класифікації визначена, передусім, особливостями тієї множини об'єктів, яку класифікують. Якщо треба зробити класифікацію, в якій коди (структура) не змінюються в разі додавання нових рубрик, то коди кожного з рівнів класифікації не повинні обмежуватися якоюсь кількістю розрядів.

Опишемо приклад класифікації, в якій кількість членів поділу не перевищує 10 (тобто які можна пронумерувати цифрами від 0 до 9). У такому разі на кожному рівні класифікації кількість рубрик обмежена одним розрядом, як це є в десятковій класифікації Дьюї. У цьому випадку в довільному числі Nfl-NJf.... i Vm, яке відображає якийсь об'єкт у десятковій класифікації Дьюї, кожна цифра позначає номер рубрики на відповідному рівні класифікації.

Розглянемо детальніше будову Десяткової класифікації, створеної у 1876 р. бібліотекарем Мелвілом Дьюї. За допомогою цієї класифікації систематизують друковані видання відповідно до їхнього змісту. На кожному рівні кожну рубрику розділяють на десять рубрик. Наприклад, на першому рівні є такі десять класів:

0 - Комп'ютерні науки і загальні праці.