Розділ «8. Сім’я майбутнього»

Щодо песимістів, які вважають, що цивілізацію можуть поглинути клони, бісексуальні варвари чи хулігани з передмість, народжені від нетверезих чоловіків і жінок-бродяг, то їм можна нагадати, що всі ці види безладу не нові — навіть якщо вони проявляються в небачений досі спосіб — і, головно, що вони не заважають тому, що на сім’ю нині дивляться як на єдину певну цінність, від якої ніхто не може й не хоче відмовлятися. Її люблять, про неї мріють і її бажають чоловіки, жінки й діти будь-якого віку, будь-якої сексуальної орієнтації та будь-якого матеріального стану[314].

Очевидним, однак, є й те, що сам принцип влади — і роз’єднувального логосу, — на якому завжди ґрунтувалася сім’я, зараз у західному суспільстві перебуває в стані кризи. З одного боку, цей принцип протистоїть величним ствердженням своєї поваленої зверхності реаліям об’єднаного світу, що стирає кордони й прирікає людину до горизонтального виміру дедалі більш руйнівної ринкової економіки, але з другого — він без упину спонукає до реставрації в суспільстві фігури Бога-Отця у формі тиранії. Перед лицем цього подвійного руху сім’я постає як єдина здатна для індивіда сприйняти цей конфлікт і сприяти виникненню нового символічного ладу.

Ось чому вона викликає таке бажання з огляду на велике кладовище патріархальних орієнтирів, що втратили свою цінність[315], таких як армія, церква, нація, батьківщина, партія. Попри всю глибину її неспокою, вона видається здатною опору органічній трибалізації глобалізованого суспільства. І вона, звісно, досягне цієї мети, хоча й за умови, що зуміє підтримувати як основоположний принцип рівновагу між одиничним і множинним, що необхідна кожному індивідові, щоб побудувати свою особистість.

Майбутня сім’я має бути винайдена наново.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!