Розділ 3. Техногенні небезпеки та їх наслідки

3.2.5.6. Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних зон

Вибухонебезпечна зона — це простір, у якому є або можуть з’явитися вибухонебезпечні суміші. Класифіка­ція вибухонебезпечних зон здійснюється відповідно до ДНАОП 0.00—1.32—01 «Правила будови електроустановок», згідно з якими газо-, пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні вибухонебезпечні зони — класів 20, 21, 22.

Вибухонебезпечна зона класу 0 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу. Вона може мати місце тільки в межах корпусів технологічного обладнання.

Вибухонебезпечна зона класу 1 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи, тобто ситуації, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових параметрів.

Вибухонебезпечна зона класу 2 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуа­тації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго.

Вибухонебезпечна зона класу 20 — простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини.

Вибухонебезпечна зона класу 21 — простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

Вибухонебезпечна зона класу 22 — простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися не часто й існувати недовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

Пожежонебезпечна зона — це простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини, як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні. Пожежонебезпечні зони поділяються на класи: П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ.

Клас П-І — зони приміщень, у яких застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С.

Клас П-ІІ — зони приміщень, де виділяється горючий пил чи волокна з НКМ поширення полум’я понад 65 г/м3 об’єму повітря або вибухонебезпечного пилу, вміст якого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій.

Клас П-ІІа — зони приміщень, у яких є тверді горючі речовини, що не здатні переходити в завислий стан.

Клас П-ІІІ — зони, що розташовані ззовні, та зовнішні установки, де застосовуються чи зберігаються горючі рідини з температурою спалаху понад 61 °С або тверді горючі речовини.

Категорія вибухо- та пожежної небезпеки приміщення, а також клас його вибухо-пожежонебезпеки, згідно з Правилами пожежної безпеки України, повинні бути позначені табличкою відповідно до встановлених норм на вхідних дверях виробничих та складських приміщень.

3.2.5.7. Способи припинення горіння та основні вогнегасні речовини

У комплексі заходів, що вживаються для протипожежного захисту підприємств, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних речовин та матеріалів згідно з БНіП 2.04.09—84. Існують такі способи припинення процесу горіння:

— ізоляція джерела горіння;

— зменшення концентрації окислювача, зокрема кисню;

— охолодження джерела горіння нижче температури горіння;

— механічне збивання полум’я тиском води, інертного газу, різними негорючими речовинами;

— хімічне гальмування (інгібування) реакції горіння, наприклад вогнегасними порошками;

— створення спеціальних перепон для розповсюдження полум’я, наприклад протипожежні розриви.