Розділ 3. Техногенні небезпеки та їх наслідки

Важливе значення для запобігання загибелі людей, руйнуванню матеріальних цінностей і для виявлення початкової стадії пожежі, передачі тривожних сповіщень про місце і час її виникнення мають системи протипожежної сигналізації. За необхідності вони включають у дію автоматичні системи гасіння пожежі і видалення диму. Системи пожежної сигналізації поділяються на ручні та автоматичні. Автоматичні системи спрацьовують під впливом проявів початкової стадії пожежі — температури, диму, випромінювання від полум’я. Важливим елементом такої системи є датчик — прилад, «чутливий» до певного фактора — диму, світла, тепла, іонізації.

Для попередження пожеж ефективними є системи автоматичного пожежогасіння. Такі пристрої поділяються на водяні, парові, пінні, газові, хладонові та порошкові. За часом спрацьовування їх поділяють на швидкісні (час спрацьовування 0,1 с); швидкодіючі (0,3 с); нормальної інерційності (30 с); підвищеної інерційності (до 3 хв). Всі автоматичні системи пожежогасіння одночасно з гасінням подають сигнал тривоги.

Система протипожежного захисту — це сукупність організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на гарантування безпеки людей, запобігання пожежам, обмеження їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожеж. Основними напрямками протипожежного захисту об’єкта є:

— обмеження розмірів та поширення пожежі, що досягається плануванням будівель та споруд з урахуванням Правил пожежної безпеки, правильним розміщенням виробничих цехів, приміщень, дільниць у межах будівлі, вибором будівельних конструкцій, встановленням протипожежних перешкод, влаштуванням систем пожежогасіння тощо;

— обмеження розвитку пожежі;

— створення умов для успішного гасіння пожежі.

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну. Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони, входить до системи МНС і здій­снює дер­жавний пожежний нагляд. Підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони створюються на об’єктах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Обов’язковими для великих підприємств є протипожежні формування, або депо. Їх розташування регламентує СНіП II–89–80 «Генеральні плани промислових підприємств». Відповідно до вимог зазначених норм, пожежні депо розміщають на земельних ділянках, що прилягають до доріг загального користування. Пожежне депо, як правило, має обслуговувати групу підприємств. У разі, коли підприємство не підпадає під зону обслуговування існуючих пожежних депо, то на його території необхідно передбачити існування власного пожежного депо. Радіус його дії: для підприємств із виробництвами категорії А, Б та В, що займають більше 50 % усієї площі забудови, — 2 км; якщо підприємства цих же категорій займають до 50 % площі забудови і підприємств із виробництвом категорії Г та Д, — 4 км. З урахуванням пожежної безпеки генеральні плани промислових підприємств повинні задовольняти вимоги: дотримання необхідних безпечних відстаней від меж підприємства до сусіднього об’єкта, населеного пунк­ту, смуг доріг та водних шляхів; правильне зонування будинків і промислових споруд з урахуванням їх значення; дотримання необхідних протипожежних розривів між ними.

У населених пунктах, де немає підрозділів державної пожежної охорони, органами місцевої державної адміністрації створюються підрозділи пожежної охорони.

На підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння можуть створюватися добровільні пожежні дружини (команди). На підприємствах з кількістю працюючих п’ятдесят і більше чоловік рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії.

3.2.5.10. Відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду, невиконання їх приписів винні в цьому посадові особи, інші працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадових осіб органів державного пожежного нагляду підприємства, уста­нови, організації можуть притягатися в судовому порядку для сплати штрафу. Максимальний розмір штрафу у цих випадках не може перевищувати 2 % місячного фонду заробітної плати підприємства, установи, організації. Розміри і порядок накладання штрафів визначаються законодавством України.

Підприємства, установи, організації та громадяни, відповідно до чинного законодавства, зобов’язані відшкодувати збитки, завдані у зв’язку з порушенням ними протипожежних вимог. Посадові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, установи, організації понесли витрати, пов’язані з відшкодуванням завданих збитків, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством.

Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення за порушення встановлених законодав­ством вимог пожежної безпеки та невиконання приписів (постанов) посадових осіб державного пожежного нагляду визначається законодавством України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, наказами, положеннями та інструкціями МНС.

---

3.2.6. Аварії з викидом радіоактивних речовин

---

3.2.6.1. Основні характеристики іонізуючих випромінювань

Поняття «іонізуюче випромінювання» об’єднує різноманітні види різних за своєю природою випромінювань, подібність яких полягає в тому, що всі вони вирізняються високою енергією, мають властивість іонізувати і руйнувати біологічні об’єкти.

Іонізуюче випромінювання (ІВ) — це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання.

Корпускулярне іонізуюче випромінювання — це потік елементарних часток, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях або генеруються на прискорювачах: це — α- і β-частинки, нейтрони, протони та ін.

Фотонне іонізуюче випромінювання — це потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з постійною швидкістю 300 000 км/с (γ-випромінювання, рентгенівське випромінювання, короткохвильова частина ультрафіолетового випромінювання (УФ) та ін.).

Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і проникаючою спроможностями. Іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомою іонізацією, тобто кількістю пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці об’єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху. Різноманітні види випромінювань мають різноманітну іонізуючу спроможність. Проникаюча спроможність випромінювань визначається довжиною пробігу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її повної зупинки.