Розділ 2. Безпека життєдіяльності людства. Глобальні проблеми

Людині, яка потрапила в землетрус, слід пам’ятати, що при землетрусі ґрунт відчутно коливається відносно недовгий час — зазвичай кілька секунд, найдовше, при дуже сильному землетрусі, хвилину. Ці коливання неприємні, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо зберігати спокій. Якщо відчувається здригання ґрунту чи будівлі, реагувати слід негайно, пам’ятаючи, що найбільш небезпечними є предмети, що падають. Перебуваючи у приміщенні, треба негайно зайняти безпечне місце. Це отвори капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатися під балками каркаса, під несучими колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Досвід рятувальних служб свідчить, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будівель. Тому необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця. Не слід вибігати з будівлі, оскільки уламки, що падають вздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти в безпечне місце.

Перебуваючи всередині багатоповерхової будівлі, не слід поспішати до ліфтів чи сходів, оскільки вони часто обвалюються під час землетрусу. Після припинення поштовхів необхідно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, що летять звідусюди. Їдучи в автомобілі, слід загальмувати подалі від високих будівель, мостів чи естакад і залишатись у машині до припинення поштовхів.

Опинившись у завалі, треба спокійно оцінити становище, а коли необхідно — надати першу допомогу собі і тим, хто її потребує. Важливо подбати про встановлення зв’язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком). Людина може зберігати життєздатність (без води та їжі) понад два тижні.

Допомога жертвам масових лих часто надається за допомогою фондів, створених урядами і великими міжнародними організаціями для аварійно-рятувальних та ремонт­но-відновних заходів. Наприклад, великі кошти виділяє Червоний Хрест для допомоги при надзвичайних ситуаціях і ремонтно-відновних робіт.

Розумне пристосування до землетрусів вимагає продовження наукових досліджень, які дадуть змогу краще зрозуміти це явище.

Цунамі — сейсмічні коливання товщі води в океані або морі у вигляді довгоперіодичних хвиль, що викликані землетрусами на дні або виверженнями підводних і надводних вулканів. Цунамі виникає раптово й рухається зі швидкістю 400—500 км/год. При наближенні до берега хвиля створює серію валів (3—7) із середньою висотою 5—10 м. На невеликих ділянках берегової лінії, переважно в затоках типу фіордів, виникають хвилі цунамі, що сягають 20—30 м. Через малу щільність води і високу швидкість процесу деформації ділянок дна стовп води, що спирається на них, зміщується, не встигаючи розтектися, внаслідок чого на поверхні води утворюється значне піднесення або пониження її рівня. Збурення, що утворилося, переходить у коливальний рух товщі води.

Відповідно до загальної класифікації цунамі належать до довгих хвиль. Довжина їх сягає кількох сотень кілометрів, амплітуда над глибокою частиною океану зазвичай близько одного метра. Тому їх важко побачити з повітря або з корабля. Хвилі поширюються зі швидкістю, пропорційною квадратному кореню з глибини води. В океані ця швидкість становить кілька сотень кілометрів на годину.

Досягнувши континентального шельфу, хвилі цунамі уповільнюють свій рух, а їх висота зростає. Підхід цунамі до берега іноді супроводжується відпливом, якому можуть передувати короткочасні коливання рівня води малої амплітуди, що називаються передвісниками. Цунамі складається із серії хвиль, які досягають берега з періодом від 5 до 90 хв. Найвищою зазвичай буває не перша хвиля, а з перших десяти. За головними хвилями цунамі піднімаються вторинні коливання (ондуляції), в основному пов’язані з резонансними ефектами в бухтах, що стримують енергію головних хвиль.

Хвилі в ділянці їх виникнення піднімаються на висоту в межах 0,1—5 м, біля узбережжя — до 10 м, а в клиноподібних бухтах, долинах річок сягають понад 50 м. У глиб суходолу цунамі можуть простиратися до 3 км.

Починаючи з VII ст. на планеті зареєстровано понад 1000 випадків цунамі, із них майже сто були катастрофічними. З-поміж них як один із найбільш руйнівних зафіксовано на ділянці Тихоокеанського узбережжя Японії в 1896 році (магнітуда 7,6 бала на дні біля узбережжя). Максимальна висота хвилі перевищила 24 м, потерпілими були 36 438 осіб, з них 27122 загинуло. Цунамі знищило 10617 будинків і 7032 судна. Не менш руйнівними і важкопередбачуваними були цунамі і на початку ХХІ ст. Особливо великої шкоди завдало цунамі 2005 року в країнах Південної Азії, яке забрало понад 350 тис. життів. 11 березня 2011 року сталася найпотужніша в історії Японії серія підземних поштовхів, найсильніший із яких сягнув магнітуди у 8,9 бала. Північний схід країни вразило гігантське цунамі, коли висота хвилі перевищувала 10 м, потерпіло понад 17 тис. осіб, з них загинуло понад чотири тисячі осіб, безвісти зникли понад 10 тис. осіб, поранено було майже три тисячі осіб. Жахливим наслідком землетрусу та цунамі стала найбільша в історії Японії аварія на АЕС Фукусіма-1, масштаби та наслідки якої наближаються до рівня аварії на Чорнобильській АЕС.

При загрозі цунамі часто потерпають судна. Ті, що опинилися в прибережній зоні, портах, бухтах, можуть зазнати ушкоджень внаслідок удару об дно і через рифи. Судна біля причалів у результаті обриву швартових, зіткнення між собою і з причалами руйнуються. Іноді судна викидає на берег.

До зон, де можуть виникати ці стихії, відносять такі: Японія, Азіатське узбережжя Російської Федерації (Камчатка, Сахалін, Курили), Алеутські острови, Аляска, Гаваї, західне узбережжя Південної Америки, США і Канади, східне узбережжя Канади, Нова Зеландія, Австралія, Французька Полінезія, Пуерто-Рико, Віргінські острови, Домініканська Республіка, Коста-Рика, Азорські острови, Португалія, Італія, Сицилія, береги Егейського, Адріатичного та Іонічного морів, Греція, африканський берег східного Середземномор’я, Індонезія і Філіппіни.

Для вивчення хвиль цунамі використовуються сей­с­мічні, гідроакустичні та гідрологічні методи досліджень. За допомогою спеціальних сейсмографів та гідроакустичної апаратури в деяких випадках можливо за характером землетрусів визначити район виникнення і прогнозовану інтенсивність хвиль цунамі. Гідроакустичний метод може бути також використаний для виявлення переміщення водних мас, викликаних підводними виверженнями вулканів та обвалами.

Оскільки швидкість розповсюдження пружних хвиль у земній корі (сейсмічних) і в гідросфері (гідроакустичних) значно вища за швидкість руху хвиль цунамі у відкритому океані, виявлення пружних хвиль на узбережжі може служити провісником вірогідного приходу хвиль цунамі. Позаяк не за всіх підводних землетрусів виникають хвилі цунамі, тільки гідрологічні огляди можуть дати достовірні відомості про їх прихід. Гідрографічні огляди в комплексі із сейсмічними та гідроакустичними методами досліджень дають змогу також встановити співвідношення між силою землетрусу і викликаним ним цунамі, визначити зону затоплення залежно від інтенсивності цунамі, перевірити теоретичні та емпіричні методи розрахунку часу добігання хвиль цунамі до певних районів узбережжя і виявити характеристики цих хвиль (висоту, період, швидкість та напрям розповсюдження, деформацію хвиль біля берегів, висоту накату, час і зону затоплення тощо) у пунктах із різними фізико-географічними умовами.

Сьогодні не існує надійного методу повного захисту від руйнувань, яких завдають цунамі. Певною мірою від руйнівних хвиль можуть захистити хвилеломи та моли.

Вважається, що сумісне застосування там, де це можливо, лісопосадок і гідротехнічних споруд є ефективним заходом для захисту від цунамі. Лісопосадки бажано застосовувати при невеликих висотах хвиль і малих швидкостях водного потоку берегом, оскільки при катастрофічному цунамі вони лише посилюють руйнування. Практикують лісові, чагарникові посадки, а також посіви трав. Ці заходи мають наступні призначення: зменшення руйнівної дії цунамі і ширини смуги затоплення; затримку колод, малих суден, уламків споруд, які тараном посилюють руйнування; захист оброблюваного ґрунту від розмивів; зниження сольового забруднення полів.

Нерідко виробничі потреби вимагають будівництва портових споруд у таких місцях, де не виключається дія цунамі. А причали і поготів розташовуються на урізанні води. Цунамі-районування побережжя і робота служби попередження сприяють зниженню збитку та оперативному вжиттю заходів щодо порятунку життя людей на таких об’єктах. Великого значення набувають додаткові інженерні заходи, до яких належать будівництво хвилезахисних гідротехнічних споруд та застосування цунамістійких конструкцій. Не менш важливими є такі заходи, як протипожежні, забезпечення безпеки суден тощо.

Згідно зі схемами цунамі-районування для будівництва портів більш придатні широкі, захищені від океану бухти з вузькими входами і тіньові, не звернені до цунамінебезпечної зони сторони островів, півостровів та мисів. Неприйнятними для цієї мети є клиноподібні бухти, гирла річок, протоки, що звужуються від океану.

За повної або часткової відсутності природних захисних чинників будують різноманітні хвилезахисні споруди: стіни, греблі, моли і хвилеломи. Вони гасять енергію хвиль і захищають від них акваторію та берегову територію.

З-поміж усіх заходів щодо захисту від цунамі велике значення має підготовка населення до дій за тривогою цунамі. Для цієї мети мають проводитися навчальні тривоги з відпрацюванням заходів щодо евакуації в безпечні райони. Місцеві мешканці повинні знати природу цунамі, характер дії хвиль на берег, природні ознаки цунамі і свої дії при загрозі хвиль.