Розділ 2. Безпека життєдіяльності людства. Глобальні проблеми

Кислотні опади негативно впливають майже на всі екосистеми. У прісноводних озерах, річках, ставках рН зазвичай становить 6—7, і організми адаптовані саме до цього рівня. Коли середовище водних екосистем підкислене, практично всі організми швидко вимирають якщо не від прямого впливу іонів водню, то через неможливість розмноження організмів. Додаткові збитки виникають у зв’язку з тим, що кислотні опади, проходячи крізь ґрунт, здатні вимивати алюміній та важкі метали, які досить токсичні для тварин та рослин. Зокрема, алюміній викликає аномалії розвитку та загибель ембріонів риб.

Людство вже значною мірою усвідомило загрозу екологічної кризи. Цьому чимало посприяли всесвітні саміти 1992 року в Ріо-де-Жанейро та 2002-го в Йоганнесбурзі, на яких були сформульовані базові положення концепції збалансованого розвитку. Сьогодні вже створені відповідні наукові центри та інші організації на національному і світовому рівнях, сформульовано наукові засади раціональної екологічної політики, досягнуто міжнародної домовленості з низки екологічних проблем (скорочення споживання викопного палива й перехід до екологічно безпечних джерел енергії, припинення випуску озоноруйнівних субстанцій, заборона на промисел китоподібних і деяких інших видів тварин тощо). Широкого розмаху набули міжнародні громадянські рухи на захист природи, проти небезпечних технологій. Суттєвим елементом у системі заходів для подолання екологічної кризи визнано екологічне виховання населення.

2.5. Енергетична проблема

Розвиток технічної цивілізації на Землі в XX ст. характеризувався стрімким збільшенням енергоспоживання. Так, за оцінками, з середини ХХ ст. до початку ХХІ ст. населення планети використало майже дві третини усього палива, добутого людством за час свого існування. Через такі бурхливі темпи розвитку енергетики перед людством постала ціла низка гострих проблем.

На перший план вийшла проблема ресурсозабезпеченості енергетичного господарства. З одного боку, сумарні запаси паливних ресурсів є досить великими, до того ж щороку стають відомими нові поклади викопного палива. Крім того, сучасна технологія відкриває доступ до використання нетрадиційних джерел енергії; це свідчить на користь того, що абсолютного дефіциту енергетичних ресурсів на планеті поки що не існує.

З другого боку, спостерігається відносна ресурсна обмеженість, зумовлена можливістю швидкого вичерпання найбільш доступних родовищ, і перехід до розробки більш складних, що спричинює подорожчання енергоносіїв і робить використання значної частини паливних ресурсів нерентабельним. Учені прогнозують наближення того моменту, коли енергетичні витрати на розвідування й добування головного виду палива (нафти) за межами Близького Сходу перевищуватимуть вартість енергії, що її можна буде одержувати.

Поряд із цим особливої гостроти набули проблеми, пов’язані з негативним впливом енергетики на стан навколишнього середовища. Масове використання викопного палива (нафти, вугілля, газу) є шкідливим для природи й здоров’я людини через викиди, що містять важкі метали, діоксид сірки, оксид азоту та інші шкідливі речовини. Рослини та океан уже не встигають поглинути всю кількість вуглекислоти, яка утворюється внаслідок спалювання органічного палива. Це призводить до поступового збільшення її концентрації в атмосфері, що посилює парниковий ефект і викликає потепління клімату.

Якщо тенденція зростання споживання енергії та викидів діоксиду вуглецю збережеться, то вже до 2025 року на Землі потеплішає на 2 °С, що призведе до глобальних катастрофічних наслідків: зміщення кліматичних зон, зникнення багатьох видів рослин, скорочення лісових площ, збільшення пустель, танення полярних льодів і гірських льодовиків тощо. Окрім цього, спалювання викопних видів палива й дров порушує баланс кисню в атмосфері, оскільки на одну тонну органічного палива при цьому витрачається понад дві тонни чистого кисню. Розширення споживання кисню на техногенні потреби, зменшення відтворення цієї хімічної сполуки через вирубування лісів веде до виникнення на планеті реальної небезпеки її дефіциту. Усе це створить небезпеку голоду, хвороб, масових міграцій населення із зон екологічного лиха.

Першочерговими заходами, що дали б змогу змінити негативні тенденції у сфері енергетики, є:

1) підвищення ефективності використання енергії (за нинішнього рівня технологій можна зменшити сумарне споживання енергії на 35–45 %);

2) зменшення шкідливих викидів в атмосферу завдяки новим технологіям очищення відпрацьованих газів;

3) зміна структури паливно-енергетичного балансу через розвиток альтернативної енергетики;

4) вжиття заходів для сповільнення темпів приросту населення.

2.6. Продовольча проблема

Суть цієї проблеми полягає в обмеженій спроможності Землі прогодувати нинішнє та майбутнє населення планети. Співвідношення чисельності населення та обсягу продуктів харчування вважається однією з найважливіших глобальних проблем людства.

Кількість голодуючих людей у світі, за даними ООН, зросла з 400 млн у середині ХХ ст. до 600 млн на початку ХХІ ст. Це означає, що майже кожен десятий житель планети голодує, і здебільшого це люди з країн, що розвиваються. У розвинених країнах добове споживання їжі досягає в середньому 3300 ккал, а в країнах, що розвиваються, не перевищує 2200 ккал, тоді як мінімальна норма, визначена органами ООН, становить 2400 ккал.

Уперше на актуальність проблеми співвідношення приросту населення й продовольства вказав англійський економіст і публіцист Т. Мальтус (1766–1833). Він обґрунтував неминучість негативних наслідків збільшення чисельності населення й звернувся до проблеми її оптимізації. Ідеї Мальтуса лягли в основу мальтузіанства як сукупності концепцій, які необмежене зростання чисельності населення розглядають як головну причину соціальних лих, політичних потрясінь та екологічних катастроф.

Загострення глобальних демографічних проблем по­ставило перед наукою питання про допустимі межі чисельності народонаселення Землі. З урахуванням продовольчого, енергетичного, екологічного, соціально-психологічного факторів експерти називають цифри від 10 до 20 млрд осіб. За нинішнього рівня технології, за розрахунками експертів ООН, щоб уникнути глобальної продовольчої та екологічної катастрофи, чисельність населення Землі не повинна перевищувати 10–15 млрд осіб.

Апробовані методи підвищення врожаїв за рахунок інтенсивного застосування техніки й хімії, уведення в сільськогосподарський обіг значних нових площ, здійснення масштабних меліоративних та іригаційних робіт певною мірою вичерпали себе. Надексплуатація ґрунту вже при­звела до зниження природної родючості на великих територіях. Швидко поширюється водна й вітрова ерозія.

Інтенсивне застосування хімії вже не дає відповідного пропорційного приросту врожаїв. Подальше значне розширення площ орних земель також є малоймовірним. Важко передбачувані наслідки для сільськогосподарської діяльності може мати розвиток таких кризових глобальних екологічних явищ, як «парниковий ефект» і зменшення озонового шару в атмосфері.