Розділ 2. Безпека життєдіяльності людства. Глобальні проблеми

До стихійних лих регіонального та субрегіонального рівнів належать зсуви, селі, снігові лавини, завірюхи, ожеледь, тумани, град, блискавки. Головна їх небезпека — у непередбачуваності, раптовій появі та дуже швидкому розвитку. Як правило, вони ускладнюють і посилюють інші стихійні лиха.

Зсув — це ковзке переміщення мас ґрунту. Зсуви формуються на ділянках, складених з водотривких і водоносних порід ґрунту, що чергуються, з нахилом у 20° і більше в будь-яку пору року. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нераціональної господарської діяльності людини тощо. Коли сили зчеплення на поверхні ковзання стають меншими від сили ковзання, маса починає рух. За кількістю маси, що залучається до процесу, зсуви розподіляються на малі (до 10 тис. м3), середні (від 11 до 100 тис. м3), великі (від 101 тис. до 1 млн м3) і дуже великі — понад 1 млн м3. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

— повільні (швидкість становить кілька десятків сантиметрів на рік);

— середні (швидкість становить кілька метрів за годину або добу);

— швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину).

Небезпечними є лише швидкі зсуви. Величезні маси ґрунтів, раптово зміщуючись, можуть призвести до руйнування будівель і споруд, знищення сільськогосподарських угідь. Зсуви створюють небезпеку при видобуванні корисних копалин, викликають пошкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель, призводять до великих жертв.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Попередження і захист від зсувів передбачають низку пасивних та активних заходів. До першої групи належать охоронно-обмежувальні заходи: заборона будівництва, проведення вибухових робіт, надрізки обвальних схилів. До активних заходів належать відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на схили), фіксація схилу за допомогою підпор тощо. У небезпечних місцях передбачається система спостереження і сповіщення населення, а також дії відповідних служб із організації аварійно-рятувальних робіт.

Сель — це короткочасний бурхливий паводок на гірських річках з дуже великим вмістом намулу та улам­ків гірських порід. Виникненню грязьового потоку сприяють три умови: інтенсивна злива або інтенсивне сніготанення; значна крутизна схилів річкових долин та балок, тобто великі ухили водних потоків; наявність на схилах великих мас сипкого дрібноуламкового ґрунту, що легко змивається.

Селі трапляються практично в усіх гірських системах світу. Найбільш поширеними вони є в гірських та перед­гірних областях Індії та Китаю, Туреччини та Ірану. Від селевих потоків потерпає населення Кавказу, Середньої Азії та Казахстану. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Кримських горах.

Основну небезпеку селів становить величезна кінетична енергія грязекам’яних потоків, швидкість руху яких може сягнути 10 м/с (або 36 км/г).

За потужністю селеві потоки поділяються на потужні (винесення понад 100 тис. м3 селевої маси), середні (від 10 до 100 тис. м3) і слабкі (менше 10 тис. м3). Селеві потоки відбуваються раптово, швидко наростають і тривають зазвичай від однієї до трьох годин, в окремих випадках до шести-восьми годин. Передбачити селі надзвичайно трудно. Чи не єдиним дієвим засобом є прогнозування за наслідками спостережень минулих років і за метеорологічними прогнозами.

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:

— гразьові (суміш води з ґрунтом за незначної концентрації каміння, об’ємна вага становить 1,5—2 т/м3);

— грязекам’яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об’ємна вага становить 2,1—2,5 т/м3);

— водокам’яні (суміш води переважно з великим камінням, об’ємна вага становить 1,1—1,5 т/м3).

Так, у Карпатах та Кримських горах найчастіше трапляються водокам’яні селеві потоки невеликої потужності.

Небезпека селів полягає не лише в їхній руйнівній силі, а й у раптовості їх появи. Засобів прогнозування селів поки що не існує, позаяк наука досі не знає, що саме провокує початок сходження потоку. Однак відомо, що для їхньої появи необхідні дві основні передумови — достатня кількість уламків гірських порід і вода. Разом з тим для деяких селевих районів установлені певні критерії, які дають змогу оцінити вірогідність виникнення селів.

До профілактичних протиселевих заходів належать: гідротехнічні споруди (селезатримуючі, селенаправляючі тощо), спуск талої води, закріплення рослинного шару на гірських схилах, лісонасаджувальні роботи, регулювання вирубування лісу тощо. У селенебезпечних районах створюються автоматичні системи сповіщення про селеву загрозу і розробляються відповідні плани заходів. У разі попередження про селевий потік, який насувається, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в безпечне місце. Необхідно надати допомогу людям, які по­трапили в селевий потік, використовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби, і виводити людей із потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю.

Снігова лавина — це зсув значних мас снігу, що падають або сповзають із гірських схилів під впливом якої-небудь дії і захоплюють на своєму шляху нові маси снігу.