Розділ 2. Безпека життєдіяльності людства. Глобальні проблеми

Способи розв’язання продовольчої проблеми не зо­всім зрозумілі. Поза всяким сумнівом, вони не обмежені сферою власне сільського господарства й пов’язані зі змінами загальних механізмів функціонування суспільства та його взаємодії з природою. Є підстави вважати, що індустріалізація сільського господарства, його зближення з промисловим виробництвом є одним з таких способів. Водночас у передових країнах помітні ознаки переходу від індустріалізованого сільського господарства до біологічного рослинництва, здійснюваного без застосування хімічних засобів, навіть без мінеральних добрив. У деяких країнах, що розвиваються, проводяться експерименти з відновлення традиційних методів ведення сільського господарства, що відповідають місцевим екологічним і соціокультурним особливостям і враховують досягнення сучасної агрокультури.

Важливим напрямом розвитку продовольчої сфери є коректне впровадження досягнень сучасної біотехнології, що може суттєво вплинути на розв’язання глобальної проблеми забезпечення населення Землі продовольством.

2.7. Проблеми освоєння ресурсів Світового океану

Прогрес у сфері науки й техніки дав змогу значно розширити масштаби використання ресурсів і простору Світового океану. Швидкими темпами розвивається флот. Нині в ньому налічується понад 75 тис. суден сумарним тоннажем 400 млн т. Риболовний флот налічує 21 тис. суден (тоннажем понад 100 тис. т).

Останні прогнози свідчать про те, що в найближчі 20—30 років можна збільшити щорічне добування морських біологічних ресурсів до 150—180 млн т. Вважають, що за марикультурою — майбутнє. Так, гектар марикультури здатен давати у вісім разів більше риби, ніж гектар суходолу — м’яса. Крім біологічних ресурсів, Світовий океан має колосальні мінеральні багатства — корисні копалини. Інтенсивно здійснюється видобування нафти й газу на шельфі. Якщо в середині ХХ ст. у світі існувало 70 плавучих платформ для видобування нафти, то на початку ХХІ ст. їх було вже понад 750. Частка «морської» нафти в загальному її видобутку досягла 28 % (790 млн т), а «морського» газу — близько 25 % (340 млн т).

Спеціалісти вже впритул наблизилися до розробки економічно ефективних засобів для промислового видобутку залізомарганцевих конкрецій з глибини 4—6 км. Цими конкреціями, що являють собою поліметалічні руди (заліза — до 14 %, марганцю — 25, міді — 0,5, нікелю — 1,9, кобальту — 0,5 %), вкриті великі площі дна Світового океану. У морській воді зосереджено значну кількість хімічних елементів та їхніх сполук: кисень, водень, хлор, натрій, магній, калій, бром, йод і багато інших. Серед них найважливішим є потенційний ресурс Світового океану — дейтерій (водень з атомною масою 2), який є паливом для термоядерних реакторів. Запаси його в океані є практично невичерпними.

Світовий океан — гігантський акумулятор енергії. Він накопичує її у вигляді кінетичної енергії течій, хвиль і припливів, потенційної енергії, пов’язаної з різницею рівня океану в різних його частинах, і, нарешті, теплової (гідротермальної) енергії (завдяки різниці температур різних шарів океану). Енергія Світового океану безмежна, але використання її поки що залишається проблематичним.

Так, 20 квітня 2010 року на нафтовидобувній платформі Deepwater Horizon у Мексиканській затоці на віддалі близько 80 км від узбережжя Луїзіани трапився вибух, внаслідок якого загинуло 11 людей. У результаті аварії в трьох місцях була пошкоджена глибоководна свердловина, з якої почала витікати нафта. 22 квітня платформа затонула. Компанії British Petroleum з величезними труднощами вдалося зупинити витікання нафти лише через три місяці. Підводний її витік у Мексиканській затоці став найбільшим аварійним забрудненням нафтою морських вод за всю історію. За оцінками експертів, у Мексиканську затоку вилилося близько 5 млн барелів нафти (близько 682 000 т, що становить майже 20 % від кількості нафти, яка видобувається в Україні за рік). Кожного дня у воду Мексиканської затоки потрапляло від 53 000 до 62 000 барелів нафти. Зібрати змогли лише 800 000 барелів нафти (16 %). Її вилив спричинив величезні збитки екосистемам регіону, а також економіці США. Значних фінансових та репутаційних збитків зазнала і компанія British Petroleum.

Експлуатацію простору та ресурсів Світового океану слід здійснювати, уникаючи подальшого його забруднення, що зафіксовано у відповідних морських конвенціях ООН.

2.8. Проблема збереження генофонду планети

Зміна умов існування, головним чином, під впливом життєдіяльності людини, а також пряме винищення флори й фауни Землі призводять до збідніння її видового складу, зменшення чисельності багатьох видів, навіть повного їх зникнення, вимирання окремих видів, утрати генофонду планети.

Генофонд — сукупність спадкових властивостей усіх організмів, що існують на Землі. Необхідність збереження генофонду зумовлена господарськими, науковими, естетичними й етичними міркуваннями. Кожен біологічний вид неповторний. У нього закладено інформацію про філогенетичний розвиток рослинного й тваринного світу, що має непересічне наукове та прикладне значення. Усі можливості використання певного організму в майбутньому є непередбачуваними. Тому весь генофонд нашої планети, за винятком генофонду окремих хвороботворних організмів, потребує ретельної охорони.

З 300 тис. видів вищих рослин світової флори в по­стійному господарському використанні перебуває близько 2,5 тис., у частковому — понад 20 тис. За підрахунками вчених, у селекції сільськогосподарських культур з планетарного генофонду вже зараз можна додатково використовувати близько 600 видів.

Ще численішим є генофонд тваринного світу. Він налічує приблизно 1,3 млн видів. У своїй життєдіяльності людина цілеспрямовано використовує лише мізерну частину цього багатства. Непередбачувані ще кілька десятків років тому можливості використання генофонду планети демонструє сьогодні біоніка — у вигляді численних удосконалень та інженерних розробок, що ґрунтуються на вивченні морфології та функцій органів диких тварин. Сучасний прогрес і надії в медицині, особливо в галузі пошуків і розробки нових ліків від хвороб, які сьогодні є невиліковними, пов’язані з використанням генофонду лікарських рослин, а випробовуються вони на генофонді тварин.

Окрім цього, загроза скорочення та втрати генофонду планети є практично прямою загрозою для життєдіяльності людини. З одного боку, це втрата потенційно можливих нових ліків, харчових продуктів, інженерно-біонічних конструкцій, матеріалів тощо, а з другого — загрозливе свідчення збідніння середовища життєдіяльності людини. Продемонструємо це на прикладі динаміки генофонду ссавців та птахів, екологічні ніші існування яких є тотожними екологічній ніші людини. Так, з приблизно 4226 видів ссавців, які існували, за підрахунками тодішніх фахівців, на Землі у 1600 році, донині внаслідок діяльності людини зникли 36 видів ссавців (0,86 %), а з 8684 видів птахів — 94 (1 %), під загрозою зникнення перебувають 120 видів (2,84 %) ссавців і 187 (2,2 %) видів птахів. Ще гіршою є ситуація з підвидами: з 1600 року зникли 64 підвиди ссавців і 164 підвиди птахів, під загрозою перебувають 223 підвиди ссавців і 287 підвидів птахів. Збереження такої тенденції неминуче призведе до загострення й посилення глобальних проблем життєдіяльності людини — екологічної, продовольчої та ін. Не краще склалася ситуація з генофондом рослинного світу.

Всесвітня програма охорони біорізноманіття під егідою ООН передбачає формування світового банку генофонду планети на основі створення резерватів, національних парків, заповідників, заказників та інших охоронних територій дикої природи в усіх країнах світу. Охорона генофонду планети необхідна також для розвитку такої важливої науки, як генетика, з розвитком якої пов’язують розв’язання інших глобальних проблем життєдіяльності людства, наприклад продовольчої.

2.9. Глобальні астрономічні небезпеки

Сучасні астрономічні зведення, геологічні дані, інформація про еволюцію біосфери Землі, результати космічних досліджень планет свідчать про факти існування ката­строфічних зіткнень нашої планети з великими космічними тілами (астероїдами, кометами) в минулому. Прикладом того, що космічне бомбардування триває і в сучасну епоху, є Тунгуська катастрофа 1908 року.

У Сонячній системі існує величезна кількість невеликих тіл — астероїдів і комет. Час від часу вони переходять на орбіти, що перетинаються з орбітами Землі та інших планет. При цьому виникає вірогідність їх зіткнення з планетами. Доказом існування такої вірогідності є гігантські кратери — астроблеми, якими поцятковані поверхні Марса, Меркурія, Місяця. На Землі, з її потужною атмосферою і, відповідно, з інтенсивними ерозійними процесами, кратери з часом руйнуються і зникають. Проте і тут їх виявлено більше сотні.

Астероїди і комети, орбіти яких перетинають орбіту Землі і становлять для неї загрозу, дістали назву небезпечних космічних об’єктів. Починаючи з деяких мінімальних розмірів, залежно від типу і швидкості зіткнення, руйнування небезпечних космічних об’єктів відбувається поблизу поверхні Землі і має характер вибуху. При цьо­му на Землі можливі суттєві руйнування і великомасштабні пожежі. Небезпечні космічні об’єкти діаметром один кілометр і більше можуть досягнути поверхні Землі і завдати по ній удару. У результаті утворюється кратер, маса ґрунту викидається в атмосферу, здіймаючи порох, що може призвести до довготривалих або навіть ката­строфічних змін клімату. При падінні астероїда в океан утворюються цунамі.