Розділ 2. Безпека життєдіяльності людства. Глобальні проблеми

Причинами сходження снігових лавин можуть бути: перенапруження снігового покриву; різкий порив вітру; звукова хвиля; різка зміна метеорологічних умов. Однією із спонукальних причин лавини може бути землетрус. Снігові лавини поширені в гірських районах. Небезпека лавин полягає у великій кінетичній енергії лавинної маси, яка має неабияку руйнівну силу. Лавина утворюється на безлісих схилах крутизною від п’ятнадцяти градусів. Найбільшу імовірність утворення лавини мають схили з крутизною 30—40°. При крутизні понад 50° більшість снігу насипається до підніжжя схилу і лавина не встигає сформуватися. Схід лавини починається з шару снігу, який щойно випав, якщо його товщина досягає 30 см. Для старого лежалого снігу товщина снігової дошки може становити понад 70 см. Швидкість сходу лавини може сягати 100 м/с, в середньому 20—30 м/с. Рухаючись із такою швидкістю, лавина спустошує все на своєму шляху. Небезпека руйнівної сили лавини полягає ще й у тому, що сніговий вал жене перед собою повітряну хвилю, а повітряний таран більш небезпечний, ніж удар снігової маси — він перекидає будинки, ламає дерева, контузить і душить людей. Така хвиля повітря мало чим відрізняється від викликаної вибухом великої бомби.

В Європі щорічно лавини різного типу забирають близько 100 людських життів, особлива небезпека в туристичній індустрії зосереджена на гірськолижних курортах. Найбільш лавинонебезпечною країною вважається Швейцарія, де протягом року сходить близько 10 тис. лавин. На території України снігові лавини поширені в гірських районах Карпат та Кримських гір.

Профілактичні протилавинні заходи поділяються на дві групи: пасивні та активні.

Пасивні заходи полягають у використанні опорних споруд, гребель, лавинорізів, надовбнів, снігоутримуючих щитів, посадці і відновленні деревних насаджень тощо.

Активні методи полягають у штучній провокації сходу лавини в попередньо вибраний час і за умови дотримання заходів безпеки. З цією метою проводиться обстріл голов­них частин потенційних зривів лавини розривними снарядами або мінами, організовуються вибухи направленої дії, використовуються сильні джерела звуку.

У лавинонебезпечних регіонах створюються протилавинні служби, передбачається система сповіщення і розробляються плани заходів щодо захисту від лавини. При потраплянні у снігову лавину необхідно зробити все, щоб опинитись на її поверхні (звільнитися від вантажу, намагатися рухатись угору, рухи як при плаванні); якщо цього зробити неможливо, то потрібно затулити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот — людина задихається). Вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору; мотузку необхідно викинути на поверхню, щоб завдяки їй людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.

Завірюха — це перенесення снігу над земною поверх­нею вітром достатньої для цього сили, її різновидами є поземок, низова і загальна завірюха.

Поземок — перенесення сухого снігу, що випав раніше, в шарі товщиною близько 10 см при вітрі понад 10 м/с. Викликає перерозподіл снігового покриву, збільшення нерівномірності його залягання.

Низова завірюха — сильніше перенесення снігу в шарі товщиною декілька метрів. При вітрі більше 15 м/с або тривалості понад 6—12 годин результати, аналогічні вищеназваним, можуть стати надзвичайними. При вітрі понад 15 м/с, навіть короткочасному, небезпечно погіршується видимість, якщо сніг випав недавно і температура нижча –10 °С.

Загальна завірюха — перенесення снігу при випаданні його з хмар, при вітрі сильнішому 10 м/с і морозі сильнішому –10 °С. Переноситься сніг той, що випадає з хмар, і сухий (той, що випав раніше). Наслідки, особливо погіршення видимості і збільшення занесень, часто бувають значнішими, ніж за інших різновидів завірюхи. Тривалість і посилення снігопаду при температурі нижче 0 °С може призвести до надзвичайних ситуацій. Загалом, що сильніші вітер і снігопад і що триваліші ці явища, то небезпечнішою є завірюха.

Завірюха переміщується разом із циклоном протягом кількох діб, захоплюючи послідовно обширну територію, що може простиратися на тисячу кілометрів.

Одноразові розміри зони завірюхи звичайно становлять 500—800 км завдовжки і 150—300 км завширшки. Іноді циклон і антициклон бувають малорухливими, і тоді завірюха може бути тривалою в одному і тому самому районі (протягом однієї-трьох діб). Снігопад у такому циклоні поступово слабшає, а низова завірюха може посилюватися. У циклоні загальна завірюха тим сильніша, чим нижчий у ньому тиск.

Автомобільний та залізничний транспорт найчастіше піддається дії завірюх через занесення доріг снігом. Снігопади при вітрі менше 7 м/с дають рівномірний сніговий покрив товщиною приблизно в 10 разів більший кількості водних опадів, тобто при опадах 10 мм та 10 см снігу, при опадах 20 мм та 20 см снігу. Мокрий (при температурі вище –5 °С) і злежалий сніг дає меншу товщину покриву, але прибирання його ускладнюється через велику густину.

Що сильніший вітер, то нерівномірніше лягає сніг; місцями занесення (замети) можуть досягати метрової товщини і бути непрохідними для транспорту. Снігозахисні і навіть своєчасні снігоприбиральні заходи не завжди здатні запобігти зупинці руху транспорту, особливо, якщо не враховується прогноз снігопаду і сильної завірюхи.

У районах з нечастими населеними пунктами зупинка руху, особливо вантажних автомобілів, при сильній тривалій завірюсі і подальшому морозі (нижче –20 °С) може становити небезпеку для життя водіїв та пасажирів. Сильні завірюхи в гірськолижній місцевості заносять місцеві дороги цілком. Вони не часті, тому прогностичні попередження про них украй важливі.

Снігопади та завірюхи можуть стати небезпечними для транспорту також через відлигу, що нерідко їх супроводжує, випадання мокрого снігу або через дощ, що переходить у сніг при швидкому його замерзанні. Ожеледні явища на автомобільних та залізничних шляхах, що при цьому виникають, ускладнюють обстановку через слизькість накату, порушення роботи залізничних стрілок тощо.

Нині в багатьох країнах при прогнозі сильного снігопаду та завірюхи до їх початку вживаються попереджувальні заходи, такі як розпорошення солі на дорогах, зупинка транспорту, профілактичне посилення служб, зокрема медичних, збільшення кількості та своєчасний ремонт прибиральних засобів. Особливо важливий прогноз завірюхи за декілька годин, оскільки він найбільш точний і дає змогу приймати остаточні рішення й починати реальні профілактичні роботи. Важливі також і орієнтовні попередження про можливість сильної завірюхи за добу або декілька діб до її початку, особливо в нічний час, вихідні та святкові дні.

Сильна завірюха становить велику небезпеку для авіації як через низьку суцільну хмарність, турбулентності, так і через поєднання інтенсивного занесення смуги з поганою і часом дуже поганою видимістю (менше 200 м) та поривчастим бічним вітром.

При загальному зменшенні видимості, часом при сильній завірюсі, настають багаторазові різкі погіршення видимості до 100—50 м, тобто практично до повної її втрати, що може паралізувати рух транспорту і викликати аварії.

Збиток від завірюх у цілому може бути таких видів: занесення, в результаті яких сповільнюється рух або про­стоює транспорт (авіаційний, залізничний, автомобільний), затримка пасажирів та вантажів, витрати на розчищення (збиток невеликий або середній); сюди ж додаються витрати на захисні споруди; припинення робіт (середній збиток); руйнування будівель, порушення в роботі ліній електропередачі та зв’язку (суттєвий збиток); дорожньо-транспортні та інші події з людськими жертвами (надзвичайний збиток).