Розділ «Частина ІІІ. Прикладні аспекти педагогіки»

9. О курсовых и дипломных работах // В. В. Краевский. Общие основы педагогики. — М.: Изд. центр «Академия», 2003. — С. 246—252.

10. Філіпенко А. С. Основи наукових досліджень: кон­спект лекцій / А. С. Філіпенко. — К.: Академвидав, 2004. — С. 106—117.

Додаткові

11. Зеленська Л. Д. Учена рада університету: історія, теорія, досвід: моногр. / Л. Д. Зеленська; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. — Харків: ХНАДУ, 2011. — 480 с.

12. Микитюк О. М. Становлення та розвиток науково-дослідної роботи у вищих педагогічних закладах України / О. М. Микитюк. — Харків: ОВС, 2000. — 272 с., С. 209—237.

13. Сорокин Н. А. Дипломные работы в педагогиче­ских вузах / Н. А. Сорокин. — М.: Просвещение, 1986. — 128 с.

4.2. Самостійна робота студентів

Самостійна робота студентів (СРС) є важливою формою навчання у вищій школі. Вона дає можливість студентам оволодівати навчальними дисциплінами, формувати навички самостійної роботи в навчальній, науковій, професійній діяльності, а також здатність приймати на себе відповідальність, самостійно вирішувати проблеми, знаходити кон­структивні рішення. Крім того, СРС сприяє оволодінню досвідом творчої, дослідницької, соціально-оцінної діяльності. Самостійна робота сприяє передусім поглибленню й розширенню знань, формуванню інтересу до пізнавальної діяльності.

Самостійна робота — це робота студентів, що планується, виконується згідно з завданнями викладача і під його керівництвом, але без його безпосередньої участі. Викладач ВНЗ при цьому виконує організаційну, координувальну, управлінську, стимулювальну, оцінну функції.

Організація самостійної роботи студентів у навчальній діяльності під безпосереднім або опосередкованим керівництвом викладача забезпечує потреби особистості в якісній самостійній навчально-пізнавальній діяльності, яка є добровільною, виконується в позанавчальний час і розглядається в контексті самоосвіти особистості. Вона є «вищою формою її навчальної діяльності за критерієм саморегуляції і цілепокладання».

Ефективність самостійної роботи залежить від активності студента, сформованості його професійної спрямованості, рівня розвитку пізнавального інтересу, а також умінь організувати себе на процес пізнання, працювати з літературою тощо.

СРС має надзвичайний дидактичний потенціал, про що свідчить співвідношення часу, який відводиться на аудиторну і самостійну роботу (1:3,5). Форми навчання (лекції, практичні й лабораторні роботи, семінари), що склалися у ВНЗ, зумовили певні види самостійної роботи.

Самостійна робота в навчальній діяльності вимагає від студентів оволодіння конкретними прийомами:

культури читання (наприклад, динамічним, швидким читанням);

короткого, але найбільш раціонального запису (виписок, планів, тез, конспекту, анотації, реферату, рецензії);

запам’ятовування (структурування навчального матеріалу, використання певних прийомів мнемотехніки з опорою на образну і слухову пам’ять);

зосередження уваги, що вимагає використання різних видів самоконтролю, поетапної перевірки своєї роботи; визначення «одиниць» перевірки, порядку здійснення;

пошуку допоміжної інформації (робота з бібліографічними матеріалами, довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями);

підготовки до екзаменів, заліків, семінарів, лабораторних робіт;

раціональної організації часу, обліку його витрат, розумного чергування праці і відпочинку.