Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

3. Виконання фізичних вправ, що є головним засобом фізичного виховання.

Фізичному вихованню батьками своїх дітей сприяє організація змагань та ігор на дитячих майданчиках за місцем проживання; особиста участь батьків у змаганнях сімейних команд, днях здоров’я, спортивно-художніх вечорах, фізкультурно-художніх святах, іграх, розвагах, прогулянках; виконання обов’язків громадських тренерів і суддів.

Сім’я забезпечує також розумове виховання, тобто формування пізнавальної діяльності, у процесі якої дитина вчиться пізнавати навколишній світ, формуються її пізнавальні інтереси, інтелектуальні вміння і навички, розвиваються пізнавальні здібності.

Зміст розумового виховання дітей в сім’ї передбачає:

розвиток пізнавальних потреб і інтересів, пізнавальної активності дітей, позитивного ставлення до навчання, формування допитливості, уміння спостерігати і запитувати;

пробудження інтересу до читання, переказу художніх творів, вивчення віршів, пісень, загадок тощо;

ознайомлення дитини з тим, що стоїть за сторінками підручника;

спільне відвідування музеїв, театрів;

розвиток мислення, пам’яті, мовлення, уваги;

виховання навичок навчальної праці (треба навчати розподіляти час, учитися організованості, посидючості, вміння долати труднощі, без чого немає і не може бути навчальної праці);

виховання ретельності, тобто прагнення виконувати свою працю старанно, досягати кращих результатів, виявляти настирливість.

Моральне виховання як складова виховного процесу в сім’ї передбачає засвоєння дитиною основ моральної культури, яке відбувається передусім у процесі спостереження дитиною за стосунками між членами сім’ї.

Головними завданнями морального виховання в сім’ї є:

виховання культури поведінки;

сприяння засвоєнню дітьми моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, норм узаємин між людьми;

прищеплення дітям навичок поведінки: турбуватися про членів сім’ї, розуміти їх стан, уміти зберігати свій час та час інших; шанобливо ставитися до людей, виявляти доброту, чесність, сердечність, скромність, сміливість тощо.

Одна з центральних проблем морального виховання — формування розумних потреб у дітей, бо внутрішні регулятори — совість, обов’язок, гідність — в окремих дітей розвинені недостатньо, що знаходить відбиття в посиленні споживацьких спрямувань. Зайва батьківська турбота, звільнення дітей від постійних обов’язків у сім’ї, відмова від надання допомоги дорослим і малим — усе це є основою для формування утриманства, моральної глухоти, егоїзму. «Перш ніж говорити про благо задоволення потреб, треба вирішити, які потреби складають благо», — зазначав Л. Толстой.

Формування моральності дитини нерозривне з трудовим вихованням, яке передбачає педагогічно доцільну організацію праці в сім’ї. Нічого так не спотворює людину морально, духовно, як недіяльне, паразитичне існування, життя за «чужий рахунок» (Л. Толстой).

Щоб виховати в дитини повагу до праці, людей праці, звичку працювати, необхідні: спільна з батьками праця, по­стійні доручення, що мають важливе значення для членів сім’ї (купівля молока, хліба, прибирання). Але трудові завдання мають бути посильними для дітей і за ступенем складності, і за їх тривалістю, корисними, сприяти розвитку творчої ініціативи, інтересів дитини.

Життя вимагає і економічного виховання в сім’ї. Основи його закладені в працях А. Макаренка (див.: А. С. Макаренко. Лекции о воспитании детей. Лекция «Семейное хозяйство»).