Розділ «Частина ІІ. Теорія навчання і виховання»

надмірний авторитаризм;

дефіцит спілкування батьків з дітьми;

невміння організовувати конкретну діяльність дітей, спілкування з ними;

система заборон як основа виховання;

неузгодженість дій у сім’ї, а також сім’ї і школи;

зниження виховної активності батьків у міру того, як діти дорослішають;

батьківський егоїзм — перебільшене уявлення про здібності дитини, її виключність, прагнення обмежити виховання піклуванням про одяг, їжу, задоволення всіх потреб дітей тощо.

6. Домінування в сім’ї духовних цінностей. На виховання дітей у сім’ї впливають не освіта, професія батьків, а духовні цінності сім’ї, ідеали, прагнення. Саме вони визначають по­треби дітей, моральну спрямованість виховних впливів, зміст сімейного виховання.

7. Успіх сімейного виховання значною мірою залежить і від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному господарстві, залучення дітей до розподілу бюджету сім’ї, загального режиму дня, визначення для кожного робочого місця, зокрема для навчальних занять, дотримання певних сімейних правил (кожна річ має своє місце, прийшов з прогулянки — вимий руки тощо). Домашній затишок облагороджує дітей.

Сімейне виховання — взаємодія батьків з дітьми, яка ґрунтується на родинній інтимно-емоційній близькості, любові, турботі, повазі і захищеності дитини і сприяє створенню сприятливих умов для задоволення потреб у повноцінному розвитку і саморозвитку особистості дитини.

Методи сімейного виховання — способи, за допомогою яких здійсню­ється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поведінку дітей, на формування в них доброчинних якостей, на збагачення їх необхідним життєвим досвідом.

Демократичний характер стосунків батьків і дітей — стиль, який характеризується взаємною відповідальністю, довірою, взаємоповагою, взаємодопомогою, любов’ю до дітей; усі члени сім’ї залюбки поділяють радість, переживання.

Авторитарний стиль стосунків батьків і дітей — стиль, який характеризується суворістю по відношенню до дітей, по­грозливим тоном, вимогою безвідмовного підпорядкування, що призводить до віддалення дітей від батьків, викликає в дітей почуття страху, неза­хищено­сті.

Ліберальний стиль стосунків батьків і дітей — панування у сім’ї терпимості, всепрощення батьків, демонстрація любові до дітей, що призводить до формування егоїзму, недисциплінованості, безвідповідальності.

1. Чи впливає на виховання дитини її місце в сім’ї (молодша вона чи старша дитина)? Чому?

2. У чому причини конфліктів батьків та дітей у сучасних умовах житєдіяльності суспільства?

3. Назвіть принципи, якими повинні керуватися батьки у вихованні своїх дітей.

4. Яка мета родинного виховання впливає на вибір методів виховання?

5. Назвіть види батьківського авторитету (за А. Макаренком).

1. Зміст сімейного виховання.