Розділ «Частина І. Основи педагогіки»

використання сучасних концепцій і методів навчання й виховання;

матеріально-технічне забезпечення педагогічного процесу.

Отже, знання суті педагогічного процесу, його компонентів, закономірностей озброює суб’єктів навчання теорією педагогічної науки, сприяє якісній організації педагогічного процесу та визначає основні напрями підвищення його ефективності.

Педагогіка оперує й загальнонауковими тасуспільство­знавчими категоріями — такими як людина, особистість, індивід, індивідуальність, суб’єкт, соціалізація, розвиток особистості, формування тощо.

Якщо поняття «людина» як біосоціальної істоти відбиває одночасно як біологічні, так і соціальні якості, то поняття «особистість» означає специфічну суспільну особливість людини і пов’язане із засвоєнням матеріального та духовного досвіду, накопиченого людством. Особистість наділена певним ступенем усвідомлення світу і самосвідомості. Індивід стає особистістю, коли він у змозі оцінити не лише довкілля, але й своє становище в ньому і тим самим діяти свідомо і цілеспрямовано. Отже, особистість — це людина як представник суспільства, яке її сформувало.

Індивід — людина як представник виду Homo sapiens (Людина розумна), носій природно-обумовлених якостей.

Індивідуальність характеризує несхожість, своєрідність, відмінність однієї людини, особистості від іншої.

Суб’єкт — людина як носій активності, яка здійснює перетворення дійсності, зміни в собі та в інших людях.

Соціалізація особистості — процес засвоєння індивідом соціального досвіду, цінностей, норм, елементів культури, властивих суспільству, соціальним групам, до яких він належить. При цьому людина є не лише об’єктом, а й суб’єктом цього процесу. У процесі соціалізації людина не тільки оволодіває досвідом, культурою, а й має можливість реалізувати себе в суспільстві як особистість, коли відбувається її соціальна адаптація і соціальна автономізація. Соціальна адаптація передбачає активне пристосування індивіда до умов середовища, а соціальна автономізація — реалізацію сукупності установок на себе, стійкість у поведінці та стосунках, що відповідає уявленню особистості про себе, її самооцінку.

Розвиток особистості — це низка зовнішніх і вну­трішніх, кількісних і якісних змін, які характеризують рух людської істоти від нижчих до вищих рівнів її життєдіяльності (від безпорадних і невпевнених рухів до рухів керованих, точних, координованих; від незнання до знання; від копіювання до оригінальної творчої роботи тощо). Можна говорити про фізичний, психічний, соціальний, духовний, професійний розвиток.

Формування — це процес розвитку особистості, спрямований на надання певної форми, завершеності процесу становлення людини, досягнення нею рівня зрілості та стабільності, набуття сукупності сталих властивостей і якостей під впливом різноманітних чинників соціальної дійсності (спадковість, середовище, виховання, активність особи­стості).

Отже, процеси виховання, навчання, розвитку й формування особистості є взаємопов’язаними та взаємозумовленими.

Сучасна педагогічна наука, розглядаючи людину як цілі­с­ну єдність біологічного й соціального, довизначальних факторів розвитку особистості відносить такі: спадковість, середовище, виховання й активність особистості. При цьому наголошується на тому, що враховувати ці фактори необхідно в їх діалектичній єдності, взаємодії, взаємовпливах.

Спадковість передбачає відтворення в нащадках біологічної схожості з батьками — морфологічної, фізіологічної (форми тіла, зріст, колір очей, волосся тощо). Успадковуватись можуть також і деякі особливості нервової системи, хвороби, патологічні явища, певні здібності.

Відповідно до даних фізіології, психології, в людині природженими можуть бути не готові здібності (індивідуальні особливості людини, що сприяють успішному виконанню діяльності), але і потенційні можливості їх розвитку, тобто задатки. Формування на цій основі здібностей залежить від умов, які сприяють або не сприяють їх прояву і розвитку. Так, інтелектуальні здібності фатально не закладені в природі людини. Вони розвиваються разом із формуванням людини загалом.

Не закладені в генах і моральні якості людини. У цьому переконує досвід А. С. Макаренка, який довів, що навіть найбільш педагогічно занедбані підлітки — звичайні діти, здатні жити, працювати, бути щасливими і спроможні бути творцями.

Середовище — це оточення особистості, яке можна розглядати в трьох площинах:

макрофактори, які впливають на соціалізацію всіх людей планети або досить великі групи (світ, країна, держава, суспільство);

мезофактори впливають на великі групи людей, що визначаються за національними ознаками (етнос), місцем і типом поселення (регіон, село, місто, селище), наданням переваги тому чи іншому засобу комунікації (радіо, телебачення, кіно тощо);

мікрофактори впливають безпосередньо на конкретну людину (сім’я, групи однолітків, навчальні заклади, громадські організації).