Розділ «Частина І. Основи педагогіки»

Педагогічний процес — це спеціально організована в соціальних інститутах (сім’я, освітні та культурно-виховні заклади) взаємодія суб’єктів навчально-виховної діяльності, що спрямована на досягнення цілей і розв’язання завдань виховання, навчання, освіти людини, на формування по­треби особистості в розвитку і саморозвитку.

Педагогічна взаємодія передбачає процес прямої або опосередкованої дії, впливу суб’єктів один на одного, що обумовлює їхні певні зміни, тому що взаємодія завжди має два компоненти: педагогічну дію одного і відповідну реакцію іншого.

Між учасниками педагогічного процесу існують різноманітні зв’язки. Зокрема, у системі вищих навчальних закладів суб’єктами педагогічного процесу виступають: викладачі, керівники наукових та інших гуртків, секцій, товариств, куратори груп, лаборанти, адміністрація закладу, громадські організації, студенти групи, курсу тощо. На студента як на об’єкт впливу і суб’єкт дії впливають: мікросередовище, морально-психологічний мікроклімат, рівень професорсько-викладацької компетентності, матеріальна база ВНЗ, гігієнічні умови діяльності та різновиди взаємодії (між­особистісна, міжгрупова, між особисті­стю і групою; вертикальна і горизонтальна, формальна і неформальна, стала і тимчасова) тощо.

Проблема єдності виховання і навчання, розвитку й саморозвитку людини є однією з провідних проблем педагогіки. Забезпечення цієї єдності на основі цілісності складає основу педагогічного процесу. Тому досить часто вживається поняття «цілісний педагогічний процес» як тотожне поняттю «педагогічний процес».

Педагогічний процес як цілісність містить такі основні компоненти: цільовий, змістовий, процесуальний, результативний, аналітико-корегувальний.

Цільовий компонент педагогічного процесу загалом ви­значається державними нормативними документами щодо системи освіти України: Конституцією України, законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», «Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті», «Національною стратегією розвитку освіти в Україні на 2012—2021 роки», «Концепцією національного виховання» тощо.

Загальні цілі педагогічного процесу реалізуються на­вчальними закладами з урахуванням національно-релігійних, соціально-демографічних, індивідуальних особливостей суб’­єктів освіти і повинні доповнюватися «замовленнями» самої особистості — бути щасливою, здоровою, успішною в житті. Зазначені цілі конкретизуються також в освітньо-кваліфікаційних характеристиках і освітньо-професійних програмах підготовки відповідних фахівців для вітчизняного народного господарства.

Отже, мета педагогічного процесу повинна передба­чати:

виховання вільної особистості, яка має високий рівень свідомості, почуття своєї гідності, самоповаги, орієнтується в загальнолюдських і національних духовних цінностях життя, яка відтворює національну культуру (мову, культурну спадщину, традиції, риси характеру та ін.), може самостійно приймати рішення й нести за них відповідальність;

виховання духовно багатої особистості, якій притаманна сукупність морально-етичних якостей, загальнолюдських цінностей (свобода, гуманізм, істина, добро, краса), яка має постійну потребу до пізнання й самопізнання, вияву творчості, ініціативи, активності, самостійності в усіх сферах своєї життєдіяльності;

виховання практичної компетентності особистості, яка володіє основами економіки та права, комп’ютерної грамотності, іноземними мовами, культурою поведінки і спілкування, естетичним смаком; дбайливо ставиться до свого здоров’я, уміє вести здоровий спосіб життя; своєю практичною діяльністю здатна забезпечувати матеріальне благополуччя своєї сім’ї тощо.

Змістовий компонент педагогічного процесу відбиває сенс, що вкладається як у його загальну мету, так і в кожне конкретне завдання, та складає його когнітивну основу.

Загалом цей компонент становить собою структуру, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особистості можливість здобуття освіти і певної кваліфікації, а також зумовлену потребами суспільства систему знань, умінь і навичок людини, її світоглядних, громадських і професійних якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури, мистецтва.

Процесуальний компонент передбачає забезпечення досягнення мети педагогічного процесу за допомогою певних технологій, методів, способів організації навчання й виховання, спілкування, різних видів діяльності.

Незважаючи на суб’єкт-суб’єктний характер сучасного педагогічного процесу, він здійснюється завдяки управлін­ській діяльності педагогів, які організовують свою роботу так, щоб вона ефективно впливала на діяльність інших учасників процесу, створюючи оптимальні умови для виховання, навчання, освіти, розвитку, саморозвитку особистості, для вибору нею можливостей творчої самореалізації.

Структура педагогічної діяльності включає уточнення мети взаємодії, проектування дій на основі діагностування стану об’єкту, відбір змісту, форм, методів, засобів навчально-виховного процесу, взаємодію, спрямовану на розвиток різних рис особистості, спільну діяльність, співробітництво, спілкування.

Результативний компонент цілісного педагогічного процесу спрямований на виявлення педагогом змін і самовиявлення особистістю змін у її інтелектуальному, чуттєво-вольовому розвитку, системі життєвих ставлень, цінностей, сформованості професійної компетентності.

Аналітико-корегувальний компонент пов’язаний із глибоким аналізом суб’єктами педагогічного процесу його результатів і внесенням за необхідності певних змін для його вдосконалення.

Педагогічний процес будується відповідно до певних законів і закономірностей.

У загальнонауковому аспекті поняття «закон» визначається як внутрішній, необхідний, узагальнений і суттєвий зв’язок предметів і явищ об’єктивної дійсності.