Розділ «Частина І. Основи педагогіки»

У педагогічному процесі знаходить вияв філософ­ський закон переходу кількісних накопичень у якісні зміни. Усі інтегративні особистісні характеристики є результатом по­ступового накопичення, нарощування якісних змін (по­гляди, ціннісні орієнтації, мотиви, потреби особистості, її вміння, навички). Філософські категорії «частина», «ціле», «зміст» і «форма» є методологічною основою вивчення питань педагогіки в цьому аспекті.

Педагогічний процес має й специфічні закони, що ви­значаються як педагогічні закономірності, тобто об’єктивно існуючі, стійкі, необхідні й суттєві зв’язки між педагогічними явищами, процесами, окремими компонентами педагогічного процесу, які повторюються.

Серед загальних закономірностей виокремлюються такі:

закономірність динаміки педагогічного процесу (педагогічний процес як взаємодія між його суб’єктами, що розвивається, має поступовий, етапний характер; чим вище проміжні досягнення особистості, тим вагоміші кінцеві результати);

закономірність розвитку особистості в педагогічному процесі (темп і досягнутий рівень розвитку особи­стості залежить від спадковості, виховного і навчального середовища, включення в навчально-виховну діяльність, застосування засобів і способів педагогічного впливу);

закономірність управління педагогічним процесом (залежність ефективності педагогічного впливу від інтенсивності зворотних зв’язків між педагогом і тим, хто навчається);

закономірність стимулювання (залежність продуктивності педагогічного процесу від дії внутрішніх стимулів і мотивів навчально-пізнавальної діяльності);

закономірність єдності чуттєвого, логічного і практики в педагогічному процесі (залежність ефективності педагогічного процесу від інтенсивності й якості чуттєвого сприйняття, логічного осмислення сприйнятого та практичного застосування осмисленого);

закономірність єдності зовнішньої (педагогічної) і внутрішньої (пізнавальної) діяльності (ефективність педагогічного процесу залежить від якості педагогічної діяльності та якості власної навчально-виховної діяльності вихованців);

закономірність обумовленості педагогічного процесу (залежність протікання та результатів педагогічного процесу від потреб суспільства й особистості; матеріально-технічних, економічних та інших можливостей суспільства; морально-психологічних, санітарно-гігієнічних, естетичних та інших умов перебігу процесу).

Закономірності не лише відзначають певні взаємо­зв’язки, а й окреслюють шляхи організації педагогічного процесу, а саме:

діяльність і спілкування людини є основою навчально-виховного процесу. Тому чим доцільніше організована діяльність людей, чим розумніше будується їхнє спілкування, тим ефективніше відбувається педагогічний процес;

людина усвідомлює соціально-історичний досвід із урахуванням своєрідності, специфіки потреб, моти­вів, інтересів, тобто психічних процесів, функцій особистості в суспільстві, сім’ї, у колективі. Педагогічний процес є постійною трансформацією зовнішніх впливів на внутрішні процеси особистості. Тому чим значніший вплив на свідомість, почуття, волю особистості й що вище її активність і самостійність у діяльності та спілкуванні, тим вища результативність педагогічного процесу.

Урахування закономірностей педагогічного процесу, реалізація його функцій (виховання, навчання, освіти, розвитку) є одним із основних напрямів удосконалення педагогічного процесу. До напрямів, що сприяють удосконаленню педагогічного процесу, слід віднести й такі:

гуманізація й демократизація педагогічного процесу;

забезпечення суб’єктності того, хто навчається;

інтеграція науки, освіти і практики;

підвищення науково-теоретичного рівня і зміцнення практичної спрямованості педагогічного процесу;

удосконалення підготовки педагогів, підвищення їхньої педагогічної майстерності;

оптимізація й інтенсифікація педагогічного процесу;