Розділ «Частина І. Основи педагогіки»

Спостереження — це цілеспрямоване, систематичне сприйняття дослідником педагогічного процесу, його окремих сторін у природних умовах. Завдання спостереження полягає в накопиченні фактів і подальшому їх аналізі. Цей метод вимагає дотримання низки вимог, а саме:

чіткого визначення мети спостереження;

розробки програми, плану спостереження. При цьому необхідно враховувати, що спостереження має вестися систематично, а не час від часу, бути всебічним, спрямованим на виявлення сукупності взаємопов’язаних процесів, явищ, особливостей особистості, обґрунтованим;

визначення показників, критеріїв досліджуваного об’єкта;

об’єктивної фіксації спостережуваного (для цього можна вести протоколи спостережень, щоденники, записи);

створення необхідних умов для спостереження.

Спостереження може бути безпосереднім та опосередкованим. У першому випадку дослідник спостерігає особисто за об’єктом у природних умовах, а у другому — спостереження передбачає використання спеціальних приладів — прихованих камер, телебачення. Спостереження дає певні результати, якщо воно систематичне, усебічне, об’єктивне (передбачає аналіз фактів, а не лише оцінок спостерігача), науково-обґрунтоване (спирається як на факти, так і на науково-теоретичні положення).

Достоїнства методу спостереження в тому, що він забезпечує аналіз вербальної та невербальної інформації, дій, рухів, учинків, зберігаючи природність умов діяльності; до­зволяє використовувати різнобічні технічні засоби; не перед­бачає обов’язкового одержання згоди об’єкта дослідження.

Недоліки методу полягають у суб’єктивності висновків, тому що результати спостереження залежать від досвіду, наукових поглядів, інтересів, працездатності дослідника.

Методи вивчення продуктів діяльності людини — конспектів, творів, малюнків тощо — дають уявлення про систему роботи особистості, особливості вияву її якостей.

Метод бесіди допомагає з’ясовувати недоступні безпосередньому спостереженню особливості педагогічних явищ, оцінок, суджень, думок, мотивів поведінки, вчинків. Бесіда може мати чітку, регламентовану форму, для якої заздалегідь складаються питання. За невимушеного характеру бесіди питання формулюються залежно від ситуації.

У будь-якому випадку необхідно готуватися до бесіди (визначати мету, завдання, намічати питання тощо), установлювати контакт із співбесідником (зацікавлено й щиро вести розмову, тактовно і доброзичливо ставити питання, уміти зберігати довірені таємниці).

Інтерв’ю є різновидом бесіди, проте воно більшою мірою спрямоване на виявлення оцінок, позицій респондентів. Інтерв’ю, як правило, проводиться за заздалегідь підготовленими запитаннями, з одного боку, і підготовленими варіантами відповідей — з іншого, що робить щирість і точність відносною.

У ході бесід, інтерв’ю може використовуватися й так звана проективна методика, сутність якої в тому, що респонденту пропонується спеціально сконструйована уявна ситуація, яку він має завершити: «Як би ви діяли, якщо б...»

Анкетування як емпіричний метод дослідження дозволяє одержувати інформацію про окремі явища, запити індивідів, їхнє ставлення, мотиви діяльності тощо. Питання анкет можуть бути прямими й опосередкованими, у формі продовження того чи іншого висловлення, відкритими (респондент відповідає у вільній формі), закритими (в анкетах представлено можливі варіанти відповідей, і респондент визначає один із них), напівзакриті (представлено варіанти відповідей, але є можливість відповідати у вільній формі).

Надійність відомостей анкетного опитування залежить від:

відповідності запитань меті, завданням дослідження, фіксації його найбільш суттєвих боків;

якості формулювання запитань, їх однозначності, відповідності рівню підготовленості респондентів;

ставлення респондентів до опитування й бажання давати повну і правдиву інформацію, що вимагає конфіденціальності анкетування тощо.

Соціометрія дозволяє виявляти ставлення суб’єкта до оточуючих людей у різноманітних ситуаціях, його місце в колективі (ступінь популярності, характер міжособистісних відносин, наявність підгруп у колективі, групову згуртованість). Із цією метою в певній ситуації (наприклад, при створенні груп для проходження практики) здійснюється опитування груп студентів: із ким хотіли б потрапити в одну групу в першу, другу, третю чергу, і з ким не хотіли б у першу, другу, третю чергу бути на практиці. Потім за різними матрицями здійснюється обробка даних соціометричного опитування.