Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

Сад Гетсиманський

До темряви й до реального стану повертала його  ломота в кістках від безконечного сидіння. Тоді  він вставав і стояв, погойдувався, щоб  розворушити кістки та пожвавити кровообіг. Погойдавшись,  знову сідав  і продовжував обірвану мандрівку своєї душі...

Ні, таки гарна річ цей  карцер! Цікаво, що  задумав інженер  Н., коли будував цей  карцер? Треба спитати його, він там  сидить у  сорок дев’ятій камері й  нудиться, тіпається душею від жаху, сходить потом і годує  блощиць...

За  дверима нудиться коридорний, чути  його  кроки, як він  мляво човгає повз двері  — сюди й  туди.  Вони — вартові — там змінюються кілька разів  на день, і всі вони різної вдачі, та Андрій сидить все один. Найприємнішою деталлю цього карцеру є, мабуть, те, що  в  дверях немає «вовчка», отого зрадливого ока, що  все  пильнує за вами, й невідомо, коли саме  воно дивиться, а коли спить. Тут справа простіша, бо крізь вовчок у темряву не  заглянеш. Коли коридорному треба глянути, що  робить в’язень, він  піднімає сукнину на віконечку й  зазирає,  можна бачити навіть обличчя й  очі того  коридорного.

Серед наглядачів, на  загал  злих, є один добрий. Він  має негарне, шрамисте обличчя, ніс, як  ріпа, кострубаті брови і  взагалі  весь   якийсь  кострубатий і  необтесаний.  Йому, мабуть, особливо  нудно.  Ось   він   відслоняє сукнинку й дивиться на  Андрія:

— Сидиш? — питає він  суворо, сховавши в  очах  смішинку.

— Сиджу...

— Гм... Ну  сиди, сиди... — і опускає запинальце.

Через якийсь час, після нудного слонячого тупцювання сюди й туди, він  знову піднімає запинальце:

— Сидиш?

— Сиджу...

— Гм... І за що  ж тебе  посадили?

Андрій зітхає  апатично:

— Не  знаю...

— Ге-ге... Не  знаєш... — добродушна іронія, видно, він знає добре, за  що  Андрія посадили до  карцеру, і це  його веселить. — Ну  сиди, сиди...

Минає якийсь час — вартовому нудно. Його щось тягне до запинальця, і він  піднімає його:

— Ти чого  куриш?! — раптом запитує він  суворо, мовби зловив на  злочині.

Андрій щиро дивується:

— Я не  курю.

— Гм... Не   курю... Ну,  так   хочеш  курити!  Знаєм ми вас!..

— А...  Це  можливо...

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА“ на сторінці 50. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи