Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

Сад Гетсиманський

Розкажи що-небудь... Так  собі, що-небудь... Ти, здається, був  на  ДВК?

Андрій підтвердив.

— І китайців бачив?

— Бачив.

— І японців?

— Бачив.

— І китаянок? І японок? І тварин бачив? І гори, і ріки, і мисливців, і все  бачив?

Виявилося, що  Андрій дійсно все  бачив.

Сергєєв вхопився за це:

— От і добре. Розкажи ж мені, як там люди  живуть. Чого не хочеш говорити, не говори, чорт  з ним, а хочеш — говори... Ніч  ця  довга, і в нас  часу  вистачить.

Ось так Андрій і розколов свого слідчого. Ось так з награного й набундюченого чекіста раптом вилущив людину і сам здивувався. Не  знати, як  то надовго, але  грізного Сергєєва не  було, а був такий собі  юнак, сіроокий і роззброєний. Та хоч  би  це  було  тільки на  одну  ніч  — і то добре. Цей такий злючий і гонористий Сергєєв виявився досить смішним і цікавим хлопцем. Може, тому, що  хотів  утекти від  усього душею, перепочити нею, він з величезним інтересом слухав Андрієве меланхолійне оповідання про  те, як  і де люди живуть, які  на  світі  є дівчата, як  за тридев’ять земель квітнуть квіти й течуть  річки, як  сходить сонце над  Тихим океаном, як  свистять вітри над  Колимою. Андрій розповідав охоче. Це все-таки краще, аніж  вити й ревти від болю, краще, аніж слухати ідіотичне  лементування  та  качатися під  ударами чобіт  і паліччя по підлозі або сидіти на гарматі... Ніч  плинула за  млиновим решетом, а вони собі  мирно розмовляли, як два  приятелі, як  двоє  нормальних людей. Андрій оповідав тихим, роздумливим, повільним голосом, а Сергєєв слухав з найщирішим інтересом... Андрій побачив, що  ця  людина рада  утекти сама  від себе  й від усього...

Коли Андрій переконався, що  його  слідчий дійсно цієї ночі   не  хоче  вести слідство, а  хоче  тільки по-людському гомоніти, вірніше, слухати всяку всячину, аби  лише згаяти час, і коли слідчий під час розмови знову запропонував йому цигарку, Андрій взяв  і закурив. Так  вони курили й згаювали ніч  в безневинній розмові.

Аж ось  Сергєєв нагло як  не стукне, як  не грюкне, як  не кине палку об  підлогу, як  не  закричить несамовито:

— Гад! Говори!.. Колись!.. Розколюйся!

Андрій тетеріє, зупиняється на півслові, а Сергєєв слухає якусь мить, що  робиться в коридорі, а тоді  посміхається й говорить нормальним голосом:

— Як  я отак  буду  раптом горлати й з ума  сходити — не звертай уваги, — а очима на  двері, — зрозумів?

Андрій «пойняв».  То  по  коридору  мимо  дверей проходило, може,  якесь  начальство,  і  Сергєєв інсценує, що слідство «йде  повною парою». Коли кроки затихають, Сергєєв  киває Андрієві:

— Давай далі.

Розмова плинула далі...

Ось  так  вони й згаяли ніч.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА“ на сторінці 43. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи