Андрій говорив, а Сергєєв дивився все більше приголомшено, розширеними очима. Так, ніби Андрій розкрив його душу й вивернув напоказ те, що він так старанно ховав, ніби Андрій підгледів найінтимніший куточок його душі й показав усім... І от він стоїть в повній наготі, болісно й розгублено скрививши обличчя. Брови йому смикались, а по всьому обличчю виступили червоні хворобливі плями. Зловив! Андрій його зловив на найінтимнішому, на найбільш затаєному, такому болючому й такому страшному.
Сергєєв уже не слухав, що там робиться вгорі, він слухав Андрія. Звідки Андрій про все те знає?! — так, здається, й кричав увесь його вигляд.
Та Андрій говорив ще якийсь час в несамовитому пафосі. Помалу той пафос спав. Нарешті Андрій зітхнув і тихо закінчив:
— Ви молодий, але ви все втратили замолоду. І сон, і спокій відцураються вас... І от на нас поросте «чортополох», як обіцяв товариш Вишинський. Але ви тому чортополохові заздритимете... Так, ви йому заздритимете... Бо на тому чортополохові розцвіте безсмертний наш, всерозтрощуючий гнів... І ви ж його й боятиметесь, бо на ньому розцвіте ваше нічне, незгладиме й незнищиме позорище...
Андрій скінчив. Сергєєв сидів і розгублено термосив волосся.
— Чорт! — бурмотів ледве чутно. — Чорт! Диявол!
Але в тому бурмотінні не було злоби, а було щось безпомічне, дитяче. Гупання й крики над стелею вщухли вже, і в кімнаті стояла тиша. Сергєєв ніяк не міг прийти до пам’яті. Так його оглушила Андрієва тирада. Нарешті скривив обличчя в посмішку і, втупившись очима в пачку цигарок, запитав зміненим голосом:
— Звідки ти... все це... знаєш?
Андрій нічого не сказав.
— На, закурюй, — простяг Сергєєв цигарки. — Чорт з ним, бери закурюй.
Андрій відмовився.
— Гм, даремно... Ну, нічого...
Сергєєв закурив сам і довго мовчав, давлячись димом.
Рука його, тримаючи цигарку, тремтіла.
— Ти диявол, ти це знаєш?
— Чув.
— Так от я тобі кажу... Диявол... Ну, чорт з ним... Гм...
Чорт з ним! — пауза. — Так... Знаєш що?
— Що?
— Розкажи мені що-небудь... Ні-ні, не про діло. Під три чорти!.. З тебе, сатани, все одно нічого не видоїш!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА“ на сторінці 42. Приємного читання.
TextBook