Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

Обидва мужчини посміхнулися іронічно.

— Ну, припустім, маю... — відповіла Нечаєва.

— Добре, — промовив Андрій тихо.  — Я маю  одне  прохання... Я прошу вас  іменем вашої матері... дозволити мені написати листа.

— До  кого?

— До  матері...

Нечаєва підвела брови з  мовчазним здивуванням, «до моєї матері?!», а мужчини засміялись.

— До  своєї матері, — пояснив Андрій.

— А-а...

Зайшла пауза. Нечаєва, насупившись, тарабанила пальцями по   столу. Мужчини  з  іронічними  мінами  чекали якогось  вибрику,  якогось  надзвичайного  ефекту. Андрій теж  сподівався на  феєрверк лайки, яку  вже  чув  з цих, так гарно окреслених уст, і вже  каявся, що  піддався на  спокусу.  Нечаєва постояла, потарабанила пальцями по  столу   і несподівано промовила:

— Добре. — Взяла аркушик паперу, олівець і якусь течку  зі  столу  й  підійшла до  Андрія. — Нате, пишіть. Тільки коротко.

Андрій взяв  тремтячими руками течку  — «Лист  до матері! Він  зараз напише лист   до  матері!»  — й  помалу великими літерами написав на  аркушику кілька слів.  А тоді  повернув течку, олівець і аркуш паперу Нечаєвій. Він  написав: «Живий, здоровий. Скоро вернусь. Цілую», — і підпис. Нечаєва прочитала листа, постояла, примружилась і чомусь закусила губу. А тоді підійшла до столу  й поклала листа перед Сергєєвим, а поклавши, дивилася збоку на  Сергєєва пильно і в той  же  час  непомітно, закурюючи цигарку.

Сергєєв прочитав, якось глупо   підвів брови  й  поклав лист  під  прес-пап’є.

Тоді  Андрій згадав, що  він  не  написав адреси. І тут же блискавична думка — «Це  добре, що  ти не написав адреси, матимеш змогу  перевірити, чи вона всерйоз згодна переслати  листа, чи  це  лиш жарт. Якщо похопиться сама  й зверне увагу  на  брак адреси, значить...»

— Мда-а... —  протягла  Нечаєва,  думаючи про   щось інше. — Але  ви  не  написали адреси. Яка  адреса вашої матері?

Андрій сказав. І зрадів: «Піде, значить, піде!»

Нечаєва взяла листа з-під прес-пап’є й на  нім  дописала адресу. І поклала його  на  столі. Сергєєв взяв  аркушика й знову поклав його  під  прес-пап’є.

Андрієва  віра   в  те,  що   лист  піде,  захиталася,  спостерігаючи, як лист  мандрує з-під прес-пап’є під прес-пап’є. Виходить, що він підпорядкований двом  волям тут, жіночій і мужеській. І від того, яка  з них  візьме гору  в цім  змаганні, залежатиме його  участь. До  того  ж хвилева примха жінки, що  прокинулася в фурії, є лише хвилева примха.

До  кімнати увійшла ще  одна  жінка. Повторилась процедура, що  й перед тим: «Встать! Женщина!»

Це  була  інша женщина. Андрій цієї  не  знав. Років тридцяти,  груба, хтива, з  надзвичайним  бюстом і  дорідними стегнами, що  ходили хвилями, буйно нафарбована.  Вона зупинилася перед Андрієм, взявшись руками в боки й курячи  цигарку, й досить хижо, безсоромно й зухвало оглядала його. Ніби  прицінюючись до  бика й  вивчаючи  його  на предмет племінної здатності. По  оглядинах зробила досить похабну заувагу, взявши за  об’єкт дотепу Андрієві подерті й закривавлені штани, тим  викликавши сміх  мужчин.

По  цій  репліці Андрій її впізнав. Це  ж про  неї  він  стільки  чув  у камері, її  ім’я  згадувалося завжди в  парі  з  ім’ям другої  знаменитої жінки в  НКВД. А знаменита вона була ніби тим, що, ведучи слідство при  допомозі мужчин, завжди  потішалася над  статевими органами своїх  жертв. Вона била  дошкою по  певних місцях, притискала їх каблучком, а то  й  дверима, заголювалася й  сідала безпомічній  жертві на  обличчя й  взагалі виробляла несвітські речі.  Об’єктом її «слідства» здебільшого були  вірмени, її ж жертвою був  і Ягельський ніби. Після  моторошних кривавих сцен  розпалена ця  самиця улаштовувала з слідчими оргії  в тих  же кімнатах із закривавленою підлогою після того, як  жертву витягали геть.  І називалася вона «товаришка Клава». Так, ось Сергєєв назвав її цим  іменем. І була вона ніби  морфіністка.  В кожному разі  це  була  жінка сексуально збочена, щоб це  збагнути, не  треба бути  аж  таким пильним. Очі  й  уста її  були   достатньо красномовними.  Ті  очі  й  уста, надміру живі  стегна, опуклі груди  й  рожеві, перенаснажені кров’ю щоки оформляли собою не  що  інше, як  балон колосальної сексуальної енергії.