Сміх. Карапетьян помовчав після такого вступу, а тоді почав оповідати свої фрагменти, нанизуючи їх на барвистий разок мальовниче й опукло, як колись його прапрабабуся — перська Шехерезада — свої фантастичні новели «Тисяча й однієї ночі». Говорив він таким барвистим і оригінальним діалектом, який, на жаль, годі відтворити будь-якою іншою мовою. Звичайний же переказ — то лише тінь їхня бліда.
...І от покликав того дурного Аслана товариш слідчий та й каже:
— Піп твій сволоч, усіх вірмен завербував. Що ти на це скажеш?
Аслан мнеться. Сказати «правда» — зле. Сказати «неправда» — також зле. А знає, що піп «таки да» всіх завербував по списку, який йому дав слідчий, всіх підписав, ще й благословив — «належать до контрреволюційної, терористичної, диверсійної, шпигунської, воєнно-повстанської організації». Але сказати це — по-перше, від Бога гріх і страшно, а по-друге, за свою шкуру знов-таки страшно, а по-третє, слідчого страшно, бо він тоді почне бити, щоб признавався за себе й за всіх інших... А що признаєшся — коли піп за всіх «признався»? А слідчий насідає: «Що ти на це скажеш?!»
Цебто про попа.
Думає, думає Аслан і нічого не може придумати. А слідчий напосідає. Бо йому треба знати, чи належав Аслан до контрреволюційної організації і що робив. Цілий день думав Аслан, сидячи на ріжечку стільця та все падаючи з нього, коли слідчий торкався «пальцем» до його бідної голови:
«Ну, ти будеш говорити?» Нарешті Аслан не витримав і заволав: — «Я буду говорити!»
— Говори! — сказав слідчий.
— Що ж, — сказав Аслан зітхнувши, — пиши, гражданин слєдоватиль!.. Піп наш, він — як той бідний Карапет. Як ти його призначив генералом над усіма шпійонами — то йому зле. А як ми його скинемо з генерала, то йому буде ще гірше... Пиши, що все правда і що я — теж контрреволюціонер.
І питається тоді слідчий в того дурного Аслана, в того чесного чистія черевиків, що не завжди міг розібрати, де ж черевик правий, а де лівий:
— От ти кажеш, що ти був контрреволюціонером. Що ж ти брешеш?!
— Єй-богу, правда!.. І врагом народа був!.. Був!
— Добре. Раз так, тоді говори, що ж ти робив?.. Ти говори, а я буду писати, а ти тоді підпишеш.
— Так я ж не вмію писати...
— Нічого, я тобі я-ак дам! То ти тоді зразу підпишеш, хоч і не вмієш.
— Підпишу, підпишу, гражданин...
— Отож... А тепер говори, що ти робив.
Бідний Аслан думає, тяжко думає, аж піт йому з лоба виступає, і не може збагнути, чого ж той слідчий від нього хоче. Нарешті зітхає:
— Нічого я не робив. Я був контрреволюціонером.
І врагом народа теж бу в...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 30. Приємного читання.
TextBook