Слідчий б’є бідного Аслана по карку прес-пап’є і кричить:
— Що ж ти крутиш, фашистська ти шкуро! Ти думаєш, ми не знаємо. Але нам треба, щоб ти сам признався чесно... Ти совєтську власть любиш?
— Любим, любим, гражданин дорогий...
— Отож!.. Так докажи! Ти признався, що ти був контрреволюціонером і врагом народа, а тепер же признавайся до кінця, що ти робив, як ти хотів валити совєтський лад і партію, як ти шпійонив, як ти продавав совєтську власть оптом і в розницю, як ти діяв разом з фашистами... Говори!
Признавайся!..
— Признаюсь.
— В чому?
— Що продавав совєтську власть. Був фашистом. Контрреволюціонером. Врагом... Все, як ти сказав. Все правда. Пиши — все правда.
— Ти мені тут очей не замилюй! «Правда». Нащо мені така твоя правда?.. — Слідчий страшенно злоститься, тупотить ногами, аж піниться. Карапетьян показує, як саме той слідчий злоститься та піниться.
— Ти мені говори, що ти робив? І як ти робив?!.
— Харашо робим...
Аслан, дурний, бідолашний Аслан, чистій черевиків, що завжди вірив усім на слово, що, крім чистіння черевиків, взагалі більше в світі нічого не вмів, а в фінінспектора «розписувався» прикладанням свого вузлуватого пальця, вмоченого в чорнило, не знав, чого слідчий від нього хоче.
А слідчий вимагає — що ти робив?
Ні, не знає Аслан, що саме він робив і що взагалі мусив робити путній контрреволюціонер. Тоді слідчий лупить Аслана щосили по карку, добре лупить, і відправляє до камери:
— Йди й подумай.
Аслан думає. В камері. Ні, він не думає, він плаче, а товариші — веселі його земляки, одчайдушні штукарі й «контрреволюціонери» з ласки Божої — за нього думають, вони його повчають, рятуючи, що має робити затятий «враг народа», отже, що має робити Аслан, щоби слідчий його дуже не бив уже... Підучившись, радісний Аслан проситься на допит — сам проситься, щоб якось уже кінчати ту справу швидше, щоб уже раз, зажмуривши очі, перепливти через ту страшну Лету тяжкого іспиту до радісного берега забуття й спокою.
— Ну, надумав? — питає слідчий.
— Все надумав, товариш дорогий! Хочем признаватись...
— Давай. Та тільки не бреши, гляди.
— Ну, навіщо ж... все буде правда. Пиши — я, Аслан, контрреволюціонер і враг народа...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 31. Приємного читання.
TextBook