Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

Сад Гетсиманський

— Хто  стукає?!

— Я.

— Що таке?

— Будь   ласка —  миску,  ложку й  мій   хліб!  —  це  було сказано спокійно, офіційним тоном.

Наглядач страшенно  здивувався, він   був  просто приголомшений. «Диви! Хтось  іще сміє  й може тут вимагати!» — аж  наче  говорив  увесь   його вигляд. А  далі   насупився й прорік уголос:

— Гляди, щоб  я тобі  не  дав так, що  тобі  й їсти  буде  вже нічим! Ич  ти!..  Почекаєш до завтра! — і закрив ляду.

Андрій знову постукав. Наглядач шпарко відкрив ляду й визвірився:

— Чого грюкаєш тут?!

— Будь   ласка, —  промовив  Андрій, як   і  перше, спокійно, — чергового корпусу сюди!

Ляда   шпарко  закрилася  перед самісіньким  Андрієвим носом з  розрахунком той  ніс  розквасити, але  не  вийшло. Андрій постукав енергійно. Дужче!  З  усієї  сили!  І, не  чекаючи, поки  «кормушка» відчиниться, голосно вигукнув, прихилившись до щілинки:

— Негайно чергового корпусу сюди!

Вся  камера шикала на  Андрія, але  він  не  звертав уваги. Зціпивши п’ястуки й зуби, він намірився тарабанити в двері доти, доки вони не  відчиняться. По   коридору  задудніли кроки, якась метушня, й враз  «кормушка» відчинилася — за нею   стояв черговий корпусу, але  вже  не  той, що  привів Андрія, а якийсь інший.

— Я черговий корпусу, в чому  річ?  — запитав суворо.

— Будь   ласка, —  промовив  Андрій чемно,  —  миску, ложку й мій  хліб!

— Гм... — гмикнув черговий глузливо, — а може б, ти почекав до завтра, чоловіче!

— Добре, — згодився Андрій таким самим тоном, — але ти тоді, чоловіче, задумайся добре ось над чим:  як я сьогодні дам  дуба  з твоєї вини, то тоді  тобі  доведеться сідати на  моє місце, щоб  мій  слідчий мав  над  ким вести слідство. Добре? Дітей маєш?..

— Ну-ну! Без  пропаганди, пожалуста...

По  тих словах черговий замовк і більше нічого не сказав. Тільки подивився пильно на  Андрія, зміряв його оком з голови до п’ят, підібрав губи якось невиразно й закрив ляду.

Через яких п’ять хвилин Андрієві принесено  миску з «борщем», ложку й  пайку хліба.  Андрій переломив пайку надвоє й  половину зразу  віддав  Охріменкові, пам’ятаючи, як цей  Голіят жадібно дивився на свій  крихітний шматочок, коли ламав його  надвоє кілька хвилин перед цим. Потім Андрій  випив «борщ» навхилки, а хліб, другу  половину пайки, сховав, бо справді не хотів їсти.  Сховав же він її в той спосіб, що  зробив із  своєї спідньої сорочки-майки  імпровізовану торбинку та й вкинув хліб  туди, а до хліба  поклав і ложку. Ось  це  й будуть  його  «вещі»!

Після «борщу» дано  ще  буквально по  одній ложці каші, звареної з  ячної крупи. За  своєю консистенцією це  було щось середнє між  кулішем і  нормальною кашею, подане їство  відрізнялося не  тільки консистенцією, а й  кількістю остюків, чорного горошку, камінців і іншого сміття. Андрій свою кашу віддав  Краснояружському, що, як  і Охріменко, мав  справді троглодитський апетит, виголоджений за довгі місяці.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 28. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи