Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

Сад Гетсиманський

«Як він міг дати  маху! Всі такі  милі, благопристойні, хоч і змучені люди».

Андрій сів  на  середину, знаючи, що  людина з волі  для ув’язнених колосальний клад, і готовий зробити цим людям все, що  в силі, приємного. Його обліпили ці голі  люди, як комашня шкоринку хліба.  Він  серед них  виглядів дійсно, як   людина  з  волі   —  засмалений сонцем,  аж  бронзовий, повнокровний, свіжий.

— Тільки ви тихенько, — поінформував хтось пошепки, — ми  сидимо от, як  турки, бо не  маємо права ані  ходити, ані стояти, ані лежати... Тільки сидіти і то тихо.  Це такий режим тут.  Це, щоб   ви  знали. Говорити голосно — заборонено. Сміятись голосно — теж. Ми  так уже по кілька місяців. І тут повнісінька тюрма таких, як  ми.  А тепер розказуйте...

— Ви  давно з волі?  — запитав хтось.

— Сьогодні.

— А звідки ви?  З якої місцевості?

Андрій окинув камеру оком, подумав хвилинку, позіхнув і відповів:

— З-під Маньчжурії.

— Ого!

— А скажіть, а чи  там  аеродромів багато, га?  — миттю запитав  хтось   жваво,  голосно  і  з  надзвичайним  інтересом.  — Чи  багато аеродромів?!

Андрій помовчав, подивився пильно на  того, що  питав, посміхнувся й раптом викарбував:

— А тобі  куди  летіти так  негайно приспічило, га?!

Вся   камера  пирснула,  скинулась  від  несподіванки й обернулася до того, що  ставив запитання. Це  був  яскраворудий, банькатий молодий жид.  Від  такої точної відповіді він втягнув голову в плечі  й боязко заморгав білявими віями.

— От  так!  —  прошепотів хтось   до  когось за  спинами товаришів. — Чик — і вилущив стукача, га!..

А  Андрій дивився  усміхненими  очима  на   всіх   присутніх:

— Ну, кого ще, товариші, що  цікавить? Будь  ласка.

Більше ніхто  не  питав його  ані  про  аеродроми, ані  взагалі  не  ставив ніяких каверзних запитань, відповідаючи на які  можна послизнутися. Питали про   життя на  волі, про погоду, про   врожай, про   спортові змагання  тощо і  чекали  з  надзвичайною цікавістю, що  ж  він  скаже. Андрій на всі  запитання відповідав щиро. Але  оскільки в  цій  країні можна послизнутися на  кожнім запитанні,  відповіді були досить загального характеру, а здебільшого зовсім лаконічні: «Добре», «знаменито»,  «чудесно», «весело», «гарно» і т.  п. А очима дивився на  всіх  усміхнено й  вивчав кожного. Всі були  задоволені з Андрієвих відповідей. А він  говорив тим своїм усміхненим поглядом: «Не  кваптесь, друзі  мої!  Ще встигнемо наговоритись. Перш давайте добре познайомимось, а то от дідько його  знає... Буває всякого...»

Так   от  і  відбулася перша  розмова  з  людиною з  волі.

Дідусь, той, що  атестував, посміхнувся й спитав:

— Ви  перед цим сиділи в тюрмі?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 24. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи