Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

Сад Гетсиманський

Андрій почервонів, переклав ноги навпаки  — то  була права зверху, а  тепер стала ліва  зверху, але  фурія не  вгавала:

— Як  сиди-и-иш?!! А руки, руки як  тримаєш?!! Андрій прибрав руки з колін і склав їх на  грудях. Фурія від того  зовсім сказилася.

— Ах ти  ж!.. Що ж ти  Наполеона з себе  строїш!

Андрієві раптом потемніло ввіччю від наглого припливу крові. Йому хотілось встати, підійти до цієї, напевно п’яної, ідіотки, взяти он ту палицю на стільці, в кутку, й відшмагати її, як останнє стерво, та й викинути геть за двері. І напевно, йому за це нічого не  було  б, бо не  можна ж так  компрометувати цю, хай  і ганебну, але  все-таки державну установу, обертаючи її  на  вертеп проститутки.  Так   думав   Андрій  у своїй наївності. Але  наміру цього свого не  здійснив. Через дрібницю. Йому згадалися останні слова того  сержанта з рідного міста: «Не  заздрю ж я вам...» Дійсно. Виходить, що є тут  щось таке, що  не  піддається зрозумінню так  просто. Чудесний намір лишився не реалізований. Замість піддатися сліпому, але  шляхетному порухові, Андрій зціпив зуби, аж йому набрякли  щелепи,  склав  демонстративно  руки  на грудях, закинув  знову праву ногу   на  ліву  й  вп’явся пломеніючим зором в збожеволілу фурію. Фурія ще  покричала трохи, а потім притихла раптом під Андрієвим пломеніючим поглядом; спостерігши, як  ходять гулі  на  Андрієвих щелепах, вона несподівано поперхнулася й замовкла. Дивилася в його  очі  шаленим, ненавидячим зором, бліда, аж  зелена. Помацала кобур з револьвером на  стегні. А далі  зітхнула й погрозливо та люто:

— Ну,  брат... Тут  же  ж  тебе   й  навча-а-ать!  Тут  тебе навчать!..

По   тих  словах фурія лишила  Андрієві руки й  ноги  в спокої, зайшла за стіл, всілася зручно, вибрала з купи течок одну  якусь і заглибилася в неї.  Потім підсунула аркуш паперу, озброїлася ручкою й стала задавати Андрієві стандартні запитання, намагаючись бути  спокійною:

— Прізвище, ім’я   та  по  батькові?..  Рік   народження?..

Соціальний стан?..

Андрій теж спокійно відповідав, пильнуючи за характером запитань і характером відповідей. Все  це  видавалося йому на безглузду комедію, бо ж вони про  нього давно й напевно знають всі  потрібні відомості, до  найдрібніших включно, тим  більше що  вона ж, мабуть, тримає його  «справу» перед собою. Але  згадав, що  такий стандартний перепит в  цій проклятій установі має  завжди ще  одну, специфічну мету, так  би мовити, вивчальну мету:  от задають стандартні запитання, а тоді  будуть  вивчати, де саме  й як  саме  він  збрехав.

Це  ж, власне, початок слідства. Через те  був  обережний  і хоч  відповідав бистро й коротко, але  думав  дуже  напружено, повертаючи кожне запитання на всі чотири боки. А тим часом був  страшенно заінтригований — невже ж  це  вона тримає його  стару  справу? Ні, мабуть, нову.

Помалу стандартні невинні запитання про  соцстан тощо  перейшли в  запитання  каверзні, єхидні, з  «пасткою». Андрій змобілізувався цілком і відбивав удавано невинними або   безглуздими відповідями кожне  запитання,  як   м’яч, бавлячись із вогненногривою фурією в логіку.

— Під  судом і слідством був?

— Під  слідством? Був.  Під  судом?.. Ні.  — Цю  відповідь Андрій спеціально розчленив надвоє, тим самим розчленяючи й запитання — він схопився за можливість провести своє власне слідство на предмет вияснення, чи то таки його  старе «діло»  в  неї  в  руках, а  чи  нове, а  якщо нове, то  чи  добре вони про  нього поінформовані, чи  все  знають? Для  цього йому треба було  «заволинити» й вивести фурію з рівноваги окремо, явно глузливою, але  логічною відповіддю: — Під слідством був, під  судом ні.

— Що?!  — витріщилась фурія. — Як  це?

Андрій стенув плечима:

— Як  звичайно...

Фурія відклала перо, подивилася презирливо на  Андрія й страшенно важно почала стукати ребром долоні по столу:

— Слухай, ти!..  Не  будь  ідіотом!.. Якщо ти був під  слідством, то як  же  ж ти  міг  пройти мимо суда?

— Скажем (презирлива пауза) — був покараний без суда.

Чи  це  новина?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 20. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи