Розділ «Шкода»

— По відповіді. Якщо ти ні в чому не винен, то як тебе пізнали півдюжини свідків? Чому твої відбитки є на гілці, якою зґвалтували хлопчика, чому вони по всьому фургонові, в якому його викрали?

Террі похитав головою. Усмішка зникла.

— Я так само збитий з пантелику, як і ти. І просто дякую Господу, його сину єдиному й усім святим за те, що можу довести, що я був у Кеп-Сіті. А якби не міг, Ралфе? Гадаю, відповідь відома нам обом. Під кінець літа я б сидів у камері смертників у Мак-Алістері, а за два роки вже б помандрував на голку. А то й раніше, бо суди в нас напхані «правими» аж до самого верху, а твій друзяка Семюелз проїхався би по моїх апеляціях, мов бульдозер по піщаному замку, що його дитина збудувала.

Перша фраза, яка мало не зірвалася в Ралфа з язика, була: «Він мені не друзяка». Але натомість він сказав:

— Мене цікавить фургон. Той, що з номерами Нью-Йорка.

— Нічим тобі не допоможу. Востаннє я їздив у Нью-Йорк на свій медовий місяць, а це було шістнадцять років тому.

Тепер уже прийшла черга Ралфа всміхатися.

— Цього я не знав, та знаю, що останнім часом ти там не бував. Ми перевірили твої пересування за останні шість місяців. Нічого, окрім поїздки в Огайо у квітні.

— Так, у Дейтон. Коли в дівчат були весняні канікули. Я хотів побачитися з батьком, і вони теж забажали поїхати. Марсі також із нами була.

— Твій батько живе в Дейтоні?

— Якщо його теперішній стан можна назвати життям. Це довга історія, вона ніяк не стосується нашої справи. Жодних білих і зловісних фургонів, навіть нашої сімейної автівки не було. На Південний Захід ми дісталися літаком. Байдуже, скільки моїх відбитків ви знайшли у фургоні, на якому возили Френка Пітерсона, я тієї автівки не крав. І ніколи її не бачив. Не сподіваюся, що ти мені повіриш, але це правда.

— Ніхто й не думає, що ти викрав фургон у Нью-Йорку, — сказав Ралф. — Згідно з теорією Білла Семюелза, справжній крадій покинув його десь у нашій місцевості, разом із ключем запалювання. Ти повторно його викрав і десь сховав, поки не наготувався… зробити те, що зробив.

— Досить продумано як на людину, яка вершила свої справи, виставляючи обличчя напоказ.

— Семюелз скаже присяжним, що в тебе був маніакальний шал. І вони йому повірять.

— А чи віритимуть після того, як почують свідчення Ева, Біллі й Деббі? І після того, як Гові покаже присяжним відео­запис лекції Кобена?

Ралфу не хотілося торкатися цієї теми. Принаймні поки що.

— Ти знав Френка Пітерсона?

Террі видав хрипкий, мов гавкіт, смішок.

— Саме на такі питання Гові й забороняв мені відповідати.

— То відповідати ти не будеш?