Розділ «Мерісвіллська діра»

— Не можу. Спершу мій чоловік помер, тепер — це. Не певна, що я взагалі колись зможу себе опанувати. Навіть заради Ґрейс і Сари.

— Припини, — Джинні говорила тихо, але Марсі кліпнула, мов їй дали ляпаса. — Террі вже ніяк не повернеш, але двоє хороших чоловіків померли, щоб очистити його ім’я і щоб твої дочки могли нормально жити в цьому місті. У них також є родини, і коли я звідси піду, мені доведеться поговорити з Ілейн Ґолд. Розмова буде жахлива. Юна поранили, а мій чоловік ризикував життям. Я знаю, що тобі болить, але тут уже не про тебе йдеться. Ралфу потрібна твоя допомога. Й іншим також. Тож заспокойся і слухай.

— Гаразд. Так.

Джинні взяла Марсі за руку й не відпускала. Пальці були холодні, і Джинні мала підозру, що в неї вони не тепліші.

— Усе, що казала нам Голлі Ґібні, — правда. Чужинець, аутсайдер, справді існував, і він був не людиною. Він був… чимось іншим. Називай його хоч El Cuco, хоч Дракулою, хоч Сином Сема [271] чи Сатаною, байдуже. Він сидів там, у печері. Вони його знайшли та вбили. Ралф сказав, що він мав подобу Клода Болтона, хоч справжній Клод Болтон перебував за багато миль звідти. Перш ніж прийти до тебе, я перего­ворила з Біллом Семюелзом. Він вважає, що якщо ми всі розповідатимемо одну й ту саму історію, то все буде гаразд. І, мабуть-таки, нам удасться поновити добре ім’я Террі. Якщо ми розповідатимемо одну й ту саму історію. Ти з цим упораєшся?

Джинні побачила, як очі Марсі Мейтленд сповнюються надією, мов колодязь водою.

— Так. Так, упораюсь. Але що то за історія?

— Ми тоді зібралися тільки для того, щоб повернути Террі добре ім’я. І тільки для цього.

— Тільки щоб повернути йому добре ім’я.

— На тій зустрічі Білл Семюелз погодився повторно опитати свідків, з якими мали справу Ралф та інші офіцери, починаючи з Віллов Рейнвотер і далі у зворотному порядку. Так?

— Так, точно.

— Почати з Клода Болтона він не міг, бо містер Болтон зараз у Техасі, допомагає своїй мамі, яка нездужає. Гові запропонував, щоб він, Алек, Голлі й мій чоловік туди поїхали й опитали Болтона. Юн сказав, що приєднається, якщо зможе. Пам’ятаєш?

— Так, — сказала Марсі й швидко закивала. — Ми всі вирішили, що це чудова ідея. Але я не пригадую, чому на тій зустрічі була міз Ґібні.

— Її найняв Алек Пеллі, щоб перевірити пересування Террі в Огайо. Вона зацікавилася справою, тож приїхала до нас, щоб при нагоді допомогти. Тепер згадала?

— Так.

Тримаючи Марсі за руку, зазираючи їй в очі, Джинні повідала їй останню й найважливішу частину історії:

— Ми не обговорювали ніяких перевертнів, чи el cucos, чи якихось там примарних проекцій, чи будь-чого, що можна назвати надприродним.

— Ні, у жодному разі, нам це навіть на думку не спало, і чого б?

— Ми гадали, що хтось, дуже схожий на Террі, убив малого Пітерсона, а твого чоловіка спробував підставити. Цю людину ми назвали чужинцем, аутсайдером.

— Так, — сказала Марсі, стиснувши руку Джинні. — Саме так ми його і назвали. Аутсайдер.