Розділ «Мерісвіллська діра»

— На ваш стаціонарний, — додала Голлі й подумала: «Дякувати Богу, що в них він і досі є».

— Правильно, на стаціонарний. Чоловік сказав, що колись працював із детективом Андерсоном.

— І саме Андерсон із ним і говорив.

— Точно. Той чоловік розповів детективу Андерсону, що хлоп, якого ви шукаєте, справжній убивця, переховується в Мерісвіллській дірі.

— Тримайтеся цього сценарію, — сказала Голлі. — І дякуємо вам обом.

— Це ми маємо вам дякувати, — відказала Лаві й розпростерла руки. — Ходи сюди, міс Голлі Ґібні, обійми стареньку Лаві.

Голлі підійшла до інвалідного візочка й нагнулася. Після Мерісвіллської діри їй було дуже добре в цих обіймах. Можна навіть сказати, вона їх потребувала. І не відривалася від Лаві, скільки могла.

Після привселюдного арешту Террі Мейтленда, уже не кажучи про його привселюдну страту, Марсі Мейтленд ставилася до будь-яких відвідувачів з особливою підозрою, тож коли пролунав стук у двері, вона спершу підійшла до вікна, відіпнула шторку й визирнула надвір. На порозі стоя­ла дружина детектива Андерсона; таке враження, що заплакана. Марсі поспішила до дверей і відчинила. Так, дійсно, заплакана, і щойно Джинні побачила занепокоєне обличчя Марсі, сльози полилися знов.

— У чому річ? Що сталося? З ними все гаразд?

Джинні зайшла всередину.

— Де твої дівчатка?

— На задвірку під великим деревом, грають у крибедж із дошкою Террі. Учора ввечері грали, сьогодні із самого ранку продовжили. Що скоїлось?

Джинні взяла її під руку й повела у вітальню.

— Мабуть, тобі варто присісти.

Марсі стояла на місці.

— Просто скажи мені!

— Є хороші новини, а ще є жахливі новини. Із Ралфом і пані Ґібні все гаразд. Лейтенант Сабло отримав вогнепальне поранення, але, здається, загрози для життя воно не становить. А от Гові Ґолд та Алек Пеллі… вони померли. Їх пристрелив із засідки один чоловік, співробітник Ралфа. Детектив. Джек Госкінз, так його звали.

— Померли? Померли? Як таке могло… — Марсі важко сіла у велике м’яке крісло Террі. Або радше впала. Вдивлялася в очі Джинні, мов нічого не розуміла. — Що ти маєш на увазі під хорошими новинами? Як можуть бути хороші… Господи, усе тільки гірше стає.

Вона сховала обличчя в долоні. Джинні опустилась на коліна біля крісла й відтягнула руки Марсі — м’яко, але рішуче.

— Марсі, ти мусиш опанувати себе.