Розділ «Мерісвіллська діра»

— Кидай сигналити, — сказав Ралф. — Мама з татком уже прийшли. Ти як?

— Рука, паскуда така, болить як не в себе, але загалом я окей. Ви з ним розібралися? З Еl Cuco?

— Розібралися, — відповів Ралф. — Голлі розібралася. Він був не людиною, та все одно помер. Дні дітовбивці скінчилися.

— Голлі розібралася? — Юн глянув на неї. — Як?

— Пізніше поговоримо, — відказала вона. — Наразі мене більше непокоїш ти сам. Ти непритомнів? Голова паморочиться?

— Трохи замакітрилось, поки сюди добирався. Наче цілу вічність ішов, кілька разів довелося зупинитись, щоб перепочити. Сподівався, що зустріну вас, коли ви будете виходити. А радше молився про це. Аж потім помітив цей пікап. Певно, він стрільцю належить. Джон П. Госкінз, якщо вірити водійським правам. Це той, про кого я думаю?

Ралф кивнув.

— З поліцейського відділка Флінт-Сіті. І «належав», у минулому часі. Він також помер. Я його пристрелив.

Юн вибалушив очі.

— Що він вбіса тут робив?

— Його послав аутсайдер. Як — не маю жодного уявлення.

— Я гадав, що він лишив тут ключі, але не пощастило. І в бардачку — так само, жодних знеболювальних. Тільки права, страхове посвідчення й купа мотлоху.

— Ключі в мене, — сказав Ралф. — Знайшлися в нього в кишені.

— А в мене є знеболювальне, — додала Голлі.

Вона засунула руку в одну з містких бічних кишень свого потертого піджака й дістала велику коричневу пляшечку, у якій відпускають ліки за рецептом. Етикетки на ній не було.

— Що ще ти там носиш? — спитав Ралф. — Туристичну електроплитку? Кавоварку? Короткохвильовий радіоприймач?

— Над почуттям гумору тобі ще працювати й працювати, Ралфе.

— Та я не жартую, це щирий захват.

— Від усього серця приєднуюсь, — сказав Юн.

Голлі відкрила свою похідну аптечку, витрусила на долоню цілий асортимент пігулок та обережно поставила пляшку на приладову дошку пікапа.