Розділ «Всесвіту краю немає»

Той самий пронизливий погляд, сповнений коханням і тривогою. Він наче промовляв: «Я пов’язала з тобою своє життя, тож прошу, не розчаруй мене».

— Маю тобі дещо сказати, дещо важливе. Ти мене слу­хаєш?

— Так.

— Ти хороша людина, Ралфе. Хороша людина, яка припустилася прикрої помилки. Не ти перший і не ти останній. Тобі доведеться з цим жити, і я тобі в цьому допоможу. Як вийде, то поправ ситуацію, але прошу, не погіршуй. Будь ласка.

Голлі вже спускалася сходами — надміру нарочито, щоб вони її почули. Ралф іще секунду не рушав із місця, дивився в широко розплющені очі дружини — так само гарні, як і багато років тому. Тоді він поцілував її і відступив на крок. Вона стисла його руки, добряче, міцно стисла, і відпустила.

Ралф і Голлі поїхали в аеропорт на Ралфовій автівці. Голлі сиділа, тримаючи на колінах свою наплічну сумку; спина виструнчена, коліна пристойно зведені разом.

— У Джинні є вогнепальна зброя? — спитала вона.

— Так. І вона ходила на початкові стрілецькі курси в нашому управлінні. Дружинам і дочкам поліцейських тут таке дозволено. А в тебе, Голлі, є зброя?

— Звісно що ні. Я сюди не чартерним рейсом летіла.

— Певен, ми щось тобі знайдемо. Зрештою, ми ж будемо в Техасі, а не в Нью-Йорку.

Голлі похитала головою.

— Я не стріляла відтоді, як Білл іще був живий. То було під час останньої справи, над якою ми разом працювали. І я не влучила в те, у що цілилася.

Вони якийсь час не розмовляли, аж поки на швидкісному шосе не влилися в щільний потік автівок, які прямували до аеропорту й Кеп-Сіті. Успішно виконавши цей небезпечний трюк, Ралф мовив:

— Ті зразки із сараю наразі перебувають у криміналістичній лабораторії Поліції штату. Як гадаєш, які результати вони отримають, коли кінець кінцем проженуть їх крізь усе те крутецьке обладнання? Є ідеї?

— Судячи з того, що лишилося на стільці й килимі, гадаю, то буде переважно вода, але з високим показником pH. Також, мабуть, сліди рідкого секрету на кшталт того, що виробляють бульбоуретральні залози, що також відомі як куперові залози, від імені анатома Вільяма Купера, який…

— То ти справді вважаєш, що це сперма.

— Точніше, прееякулят.

У Голлі злегка порожевіли щоки.

— А ти знаєшся на своїй справі.

— Закінчила курс судово-медичної патологоанатомії після того, як Білл помер. Власне, кілька курсів. Вони… допомогли згаяти час.