Розділ «Русалки»

— «Виглядають, як на образках є. Такії з крилами, в білому».[1195]

— «Вдіті в білейкому, як анголетка. В білейкому, вдежа хороша на їх була».[1196]

— «Русалки — то ж то ангели, русалочки — ангели».[1197]

— «Це анголи, ми не бачимо їх».[1198]

— «В білейкому. То ж казали, шо вони не від нечистого, то ж то анголки».[1199]

— «Вони так, як то анголó, вони не вельми об’являлись».[1200]

Така іпостась може бути притаманна й русалкам-дівчатам:

— «Вона такий польот має — птиця в чоловєчому віді. Як молода дівчина, тіки шо літає».[1201]

— «Наподобі людини, з крильцями, в світлій одежі, большинство молодиє, з косами розпущеними».[1202]

Часто поліщуки стверджують, що русалки «ободрані, в лохмоттях»,[1203] «патлатиї»,[1204] «петлехаті».[1205] У таких варіантах нерідко йдеться не про дівчат, а про жінок: «То будя женщіна. Женщіна будя. Вона коси розпáтлає, ходіть гола да лякає».[1206] Показовими є висловлювання на кшталт «Патлата, як русалка»,[1207] «Вже така баба, як русалка»[1208] (тобто вже така стара, страшна тощо).

На Камінь-Каширщині неодмінним атрибутом русалки нерідко є залізний товкач («верцьох», довбенька): «То люди ніби ходят з товкачє´ма. То вроді мужчини, жінки — русавкó».[1209] Цей образ близький до так званої «залізної баби» — нею теж лякали дітей, щоб не йшли в жито.

Судячи з коротенької інформації із с. Грудки, русалок подекуди уявляли сліпими: «Діти позав’єзуют очі хустками і казали — цимбавки (так жартували)».[1210] Нагадаємо, що ритуальна сліпота притаманна представникам світу мертвих, тож поширення такого уявлення на русалок цілком логічне.

Трапляються описи русалки як жінки в чорному вбранні:

— «[У лісі] така жонка ходила: вся в чорном, у чорном, а коса до самоє землє чорна. І чорна хустка на їй напиняна, а коса довга. Але вона мінє не показиваєца ліцом — все до мене спóною да спóною».[1211]

— «А знов одна баба — пошла на Безодне озеро, — там церква ж утопиласа, втонула, — то вона пошла туди по щавель і двє дєвочки взяла. То вона собє рве да рве щавель. А ті: «Бабо, бабо, а чо’ та тьотка он в таком чорному, да такий лом накиданий — по том ломý ходить?» Та баба пудняла голову — ох! — вона за ціх детей — хода!»[1212]

— «Ну, колись розказували, шо такиє русалки були. Шо, кажуть, горав чоловєк поле. Як он приходить, то сидить у його на возу чорна русалка. То вон їє батогом вітяв, да й до року вмер. Ну, вдарив. Ударив. Де й каже: «Чо’ ти сюда прийшла?» Де й до року вмер. Ну, як ото… мі кажем — на Росальницу. Це отодє. Вона в чорном була. Тиє русалки — хіба хто знає? Зродилось таке, да й і всьо».[1213]

Примарну жінку в чорному (рідше у червоному) вбранні з русалками ототожнюють не завжди, іноді вважаючи різновидом «лякайла»:

— «Вже жито було покошане, ми пошли в лєс, назбирали, мо’, горіхов по п’ять, аж бачимо: з-під копи виходить жінка, вся в чорному. Нас трьох було. Ми побачили і почали бігти. До села було кілометрів, може, з шість. А вона йшла на нас. Як ми бігли — вона бігла, ми останавлювались — вона останавлювалась. І ми так пробігли, може з два кілометри. І стояв колодязь. І я напилась води, а та мені каже: «Он, подивись, вона стоїть», — а я вже її не бачила. І так ми втрьох напились і перестали її бачить».[1214]

— «Ля´кало. Мати моя йшла, вгля´нуласа, каже: «Йде за мною така жінка в червоному платті. Я така рада, шо вже мені буде веселій. І йшла-йшла, бачу, вона все йде-йде, і мене такий взяв страх, я як перехрестиласа — я її не побачила». Колись людей часто лякало. Чи то коло могилок, чи де десь людина вмерлá».[1215]

Загалом русалок із нечистою силою, зі «злими», тобто з чортами, ототожнюють доволі часто: «Послє Тройці Святий тиждень називаєца. Русалкі ходят. Колись в менé дєд пошов по ягоди. Да бере ягоди, бере, а схопилась бура, каже, така бура сходилася… Вон розхиляєца, а то якраз на Росáлці було. Аж єдут — така збруя на конях, такий воз, брічка така хороша. І в капелюшáх сидят. Ну то злиє седєли. То один підходит до дєда да каже: «Тякай зцюль». То дєд — хода кущамі, але, каже, як схопіца бура знов, і не стало тої бричкі, ничо. Це тиї русáлкі. Вони як люди показуюца. Як на Розиргі вродиця дитя, чи хто помре, то буде русалкою на том свєті. То на той свєт іде і там буде русалкою. В той день. Цей же Святий тиждень считаєця Русалчин. Усе робиця, токо на Розирги, цей один день не робиця».[1216]