Розділ «Русалки»

— «Воно мигне так, шо не побачиш. Йшла з поля додому — йде, іде за мною. Ще так як повернулася — зникла».[1139]

Типовими є описи русалок як групи людей різного віку, зазвичай одягнених у те, у чому їх поховали:

— «За русáлки колись росказували, будьто ето прівідєніє чоловіка чи женьщини, так як ото їх ложать [у домовину], у чистій одежі».[1140]

— «В чому зобраний, в чому положений [у домовину], в тому ходить».[1141]

— «Русáлки — то мертвії танцуют, гуляют. І деткó маленькії, і всякиї, бачили будьто. Бýла така байка, шо пулола льон да заснула калá мóгилок. Аж їй видалоса, шо там всі, — і малиї, і молодиї, і стариї, — геть усі, цілóй рад (ряд — В. Г.), будьто вона бачила. А тепер того немає».[1142]

— «Мужики, жінки, дєти. У тому, в чом хоронили. Так, як настояща людина».[1143]

— «І малейки дітки, і більшейкі, й більшейкі. То, каже, сами манюсейкі йдуть перші, а вже взрослиї такі, пожилиї йдуть позаді».[1144]

Здебільшого говорять, наче «русалок-чоловіков не бачили», проте в бувальщинах часто йдеться про русалку-мужчину:

— «То люде бачили. Одна жінка тут, то діда бачила. Шо йшов, каже, по воздусі, по житові поверха. На Росаль… Ну, лякало так. Вона бачила свогó діда, то жінка колись розказувала. Топляні душі виходят наверха на Росальнім тижні».[1145]

— «А Марії було — Лєусова. Як умер же Панас. Он же на Русальниці вмер. Да пошла із дєтьми… пошлі ж рвать ціє гускі свиням. І, каже, розогнуласа, а Панас стоїть. Познала ж цього Панаса. Да каже: «А чого ж це ві тута?» А вона: «Та от, пришла свиням зєллє рвати». — «А шо вас тут так, — каже, — багато?» Вона, каже, злякаласа і так, каже, нагнуласа да вірвала ще там одну зелину, да розогнуласа — і де вон дєвса?»[1146]

Нібито бачили русалок і як маленьких хлопчиків:

— «Чоловік робив грубу і росказував: робив лісником, а жінка не пускала його на Трійцю їхать у ліс. А він: «Поїду, поїду — конем же». Ага. «Приїхав, — каже, — у ліс. Ну, дивлюс: на олíщині (і олíщина тóненька) — і хлопчик. Такий років вісім, гарненький, кучеравий, вдітий такий. Ну я як побачив, і погнав ту коняку, і всей затрусився, і всю дорогу вже бегом біг. Приєхав додом, кажу жінці: «Ой-йой-йой…» А вона говорить: «Я ж тобі говорила, шо не їдь». А він же мужчина такий нелякливий: «Ну чого ж?» — здоровий дядько. Оце такий і був случай. У костюмчику таком синеньком був одітий, в часов восєм утра це було».[1147]

— «Сіли ми біля колодезя в лісі, я кажу: «Пойду, бабо, може, гриба де знайду…» Біжить хлопчина голенький да так в ладочки плеще. Я кричу: «Ой бабочко, бабочко, хлопчик голенький!» Вона каже: «Тікай сюда», — і перехрестилась, і пошли. І на Тройцю, поки буду жить, по ягоди не пойду. Баба сказала: «Оце русалка».[1148]

— «Казала одна жінка, шо її помирали діти. І вона пасвила статок і бачила, шо на берези хитався її хлопчик. Але я в гето не віру».[1149]

— «Ну, колись баби старі розказували, шо бачили русалок. В білому. Хлопчики, чорні штанці, білі рубашечкі і сині шапочкі. То такі були русалки».[1150]

У більшості розповідей ідеться про русалку як про дівчину або жінку. При цьому респонденти акцентують на деяких на їхній погляд найсуттєвіших деталях. Це:

1. Гарно вбрані дівчата або жінки: «Кажуть: да хорошиє, да повбираниє! Ето, мол (мовляв— В. Г.), русалкó».[1151]

2. Дівчата чи жінки у білому вбранні:

— «У білому всейка, і волосся біле — ото така русáвка».[1152]

— «В білому ходили, як дівчата, — то душі по житиі ходили».[1153]