Розділ «Русалки»

Цей же мотив актуалізується і в інших піснях русалок:

— «Бог їх знає, із чогó вони. Ну, русалок багато було. Я знаю, як я ше в школу ходила, з нашого села да сєм кілóметров в Дорогинку я ходила. Дак іти лісом. Дак оце на Тройцу боялиса йти. Бо русáвки по дубах. Да колишуцця і кажуть: «Яка мати породила, така й одходила…» Таке. Дак ми тікали лісом як нас є. І це ми бачили цих русалок. Це не то шо там хтось казав, а ми бачили. Отака, як птіца. Коси розпущені. Длінне понадівают. Ото наче-то звірі ходят. Ну, як дівчина вона. Гарна така, як ця… На дубах. На ліпі, на дубах. Це на Черніговщині».[1235]

— «Казали, співав один, шо: Ти нас, мамо, повикидала і думала, / Шо ми не діти. / А ми на тім світи — / Як усі гинші діти».[1236]

Оригінальну пісню русалки виявлено на Чорнобильщині: «Колісь моя покойна баба розказувала, шо, каже… На Русалний тиждєнь в’обше нічого нє роблять. А йна пошла проса полоть. У рóві, там в нас ровí булі. І, каже, так уже пріморíло, шо хочу полєжáть. І, каже, лє´гла, ну, мо’, задремала. Колі, каже, чую: «Була в мéнє бочка круп, / Та й сєдзіць цєща да всє — хруп. / Да колі б жóва да здорова, / Да тиє крупи помолола». «Дак я, — каже, — як ісхопілась — так токо, ка’, вє´тьор шугнýв».[1237]

Інший текст актуалізує сприйняття русалок як утоплениць: «Так люде казали, до й я так вам кажу, шо це русалки. А шо воно за русалки? Ну, це, казали… а-а… колись казали — прієхав дєд ловити рибу. В той день. А вони ловіли внóчи. Там собє і ловіли, і варіли, і все, і вже назавтре. Прієхав — нема. Нема никого і нема никого. От вон седєв-седєв, а потом здумав — а, це ж сьогодні Русáлкі. Так не попрієжжали рибалкі. От вон зобравс да… — це моє хрещеної батько… — да хотєв єхат уже додому. Коли чує — по рєцці — отак спєвают, плещут, да ше й співают: «Гуляй, доню, / Пока гуляєцци, / А як горе йм’єцци, / До гульня мінецци». Ото я ше вспомніла, шо дєд таке казав. Оце русалки тиє. Ну, дє´вки. Вон бачив, шо дєвки».[1238]

Зазвичай русалки висловлюють певні застороги, яких потрібно дотримуватися людям:

— «До колісь же ходілі, кажуть, русáлкі. Колісь, казалі, бачилі. Вони вже зберуцца, і сповалі ж пєсні тіє русалкі. Як це ж… «Не мий ноги ногою, / Не сєй муки над дежою / І не три солі на престолі, / Бо велікій грєх» (Ну, николі не сєялі над дежою. Сєєш же в ночóвкі… Мо’, воно й грєх який, Бог його знає.)».[1239]

— «Бачили люде… шось там балакає собі, шо не сій муки на діжку і не три ноги об ніжку… В нас муку у ночвах сіють».[1240]

— «Не мий ноги об ніжку і не сій муки над діжку», — таке шось казали».[1241]

— «То я так раз корови пасла, років вісімнадцять вже… Коси розпустила, і плаття біле, і ше собі приспєвувала якось: «Не три ножка об ножку — / Бо грішка; / Не сій муки над миску — / Бо грішка». Лякала така, то така русалка була. То ше баба наша таку пісню співала. А муку тільки на ночовочки чогось можна було сіяти».[1242]

— «В нас одна жиінка стара росказувала, шо над риічкою, да ішло цíла талая´, да співали: «Не миій ниіжка об ниіжку / І не сиій мукиі на диіжку». Да ходили, ка’е, ходили понад річкою, да пошли в воду».[1243]

— «В межáх вони бігали і співали: «Не мий ніжка в ніжку, / Не сій муки над діжку — / Бо буде грішка».[1244]

— «Ми сповали біля жита, як вона ходить, бо ж колись між була. О. «Ходит русалка по межи, нижка в нижку б’є. Не сій, мати, на діжку муки, бо буде гріх: і хліб не вдаєцця, і русалци не поведецця». О, то так сповали. «Не сій, мати, на діжку муки, бо не буде хліб удаватись, не буде русалци подаватися». Ну, може, вам хто молидший засповає… Як то ми сповали:

Гей, межа, межа біля жита йде,

А по тий межи русалочка іде, (2 р.)

Нижка в нижку б’є.

Не сій, мати, на діжку й муки, (2 р.)

Бо не буде русалочка й по межі сій йти, (2 р.)

Не вдаватимецця, мати, хлібця нам спекти».[1245]

— «А, гето ото кажуть! Ну, я от гето… то така приказка, шо то так не годиться, а може, воно й до русалок… «Не мий нога об ногу / І не рубай дров об порогу». Бо єсть так, шо дітки родяться — то біз пальців, то шо…»[1246]