Розділ «Відьма»

Широкий арсенал оберегів від відьми для корови описала респондентка із с. Бірки на Любешівщині. Окрім усього іншого, тут використовували так званий «магічний квадрат», добре відомий іще з часів раннього християнства: «На рокове свєто… завтра Іван чи Петро — узьми кóсу і до сходу сонця, таково, як сонце сходить, і таково убведи, тут начни в дверох, і такво обведи, і заткни косу за кроквину, то корови ходять і всьо. Обпісáти хлива. Полностью. А во таково, як тут є в нас подвір’є, і такво обпіши і заткни туди. Можна і перед заходом, і з заходом, ну, шоб сонце зайшло. І якшо хлева поставиш, держóш у хліві то, ну… узьми градусника і такво у вушак умуруй. І вмуруй, ну, як він показує, отак. Ше напішу, одную тую… табличку у хлів. У хліві, віте, раз дойшли… Табличка пишеця у хлів, шоб добра була худоба, вестóся. Піши:

С А Т О Р

А Р Е П О

Т Е Н Е Т

О П Е Р А

Р О Т А С

О, і воно так виходить, і так виходить. Ото як поставіш хлева, прибий чи напиши на тому. Ото схавай. Всьо. У хлів, шоб вєдьми не приходили. І тогó… і градусника… замуруй… Живе срібло, воно іде од вєдьми… Я знаю, шо й як хату закладають, то кладут живе срібло. Я знаю, шо били градусники, і ділили, і на то всьо йде».[1915]

До першого вигону корови нерідко промовляли спеціальне замовляння «од вєдьми». Зокрема, на Камінь-Каширщині, б’ючи корову свяченою вербою під час першого вигону, примовляли: «Свята верба, не допусти злого до мого добра», — і прив’язували вербу корові до рогів.[1916] Загалом же замовляння від відьми (як на вигін, так і на повернення лактації) доволі різноманітні:

— «Прішла вєдьма до ворот, ворот не одкріла, дойоночку об камінь розбіла, моє коровкі Матронкі молока не вдоїла».[1917]

— «Місяць в небі, мертвий в гробі, щука-риба в морі. Як зійдуця ціх три брати пити, тоді прийде відьма од моєї корови молоко одбити. Пчолам меду не з’їдать, мертвим вина не попивать, — од моєї корови відьмі молока не забрать».[1918]

— «…йшло трох святих […] Пречиста свята Мати — вєдьми не допускати: шоб не ходила на дойку задом, синіх жил не напінала, червоної крові не зворочала».[1919]

— «Ідеш ти, коровка, на зелену травицю, на чисту водицю. Пасись і брикай, вєдьмам-ворогам очі закидай».[1920]

— «Іди, моя коровка, на пашу, шоб ти по-ведмедечи наєдалась, по м’єрі води напівалась, лисиччинимі когтямі од злих лихих ворогов одгребалас».[1921]

— «Як не боїца медвєдь, лєсом ідучи-ревучи, шоб так не боялас і Степіна коровка, в лєсі йдучи. Шоб не боялас ні чоловікув, ни жінок, ни хлопців, ни девок, ни маленьких деток. Я коровка — матунька, я того всього не боюсь — ножками одоб’юсь, хвостиком одмахнусь, рожками одколюсь, бровками одморгнусь, поганих людей не боюсь. Дай Бог час і пору мойму слову».[1922]

— «Добрий день, моя коровка, тобі загород на чотирох углах. В одном углє огонь горит, в другом углє вода стоїт, в третьом углє метніца, в четвертом углє коровка стоїт. Да іді ти, коровка, полямі, лугамі, зеленимі вересамі. І пошла моя коровка полямі, лугамі, зеленимі вересамі. Скуль узяліса сорочкі, знялі з моєї коровкі врочкі, понесли їх на Сиянську гору. На Сіянськой горе Божа Маті ходіла, травку саділа й полівала. То не Божа Маті, то сам Ісус Христос травку садів і полівав. Там моя коровка ходіла, сю травку з’єдала. Шоб моїй коровці щогодіни, щомінути молочко прибувало, густа сметанка, жовте маслечко. Хто моїй коровці хоче наврочить, хай по сраці язиком поволочить. Поляно в комині, а печено в печі — не боїця моя коровка поганої речі…»[1923]

Схожі обереги (свячену воду, свячену вербу, громничну свічку, великодній рушник, великодній ніж, хліб) використовували й для обходу худоби безпосередньо на пасовищі:

— «Вербу святять… береш варбину, і громничну свічку, і рушника, тогó, шо паску святиш. То й сього року я дала так, і… Ото як позганєют усі корови на пашу, і береш ти то всьо, і ’бходиш такво кругом худоби… ну, і вдома обойти своїй худобі. Ну, виганєєм на пашу, даєм свячону воду, булку хліба кладут, стариє люди клали в хліві, — і худоба не розходицця, добре пасецця. Хліб положи на стовбіку, корова піде, хліб полежит, корова прийде, хліб забереш у хату і будеш їсти…»[1924]

— «Казали там такого старіші ще люди, ще розумніші, що, каже, як віганєють — да ножем, тим, шо паску свя´тять, біруть да обчерчують, шоб ниґде вона ни… ни йшли набік никýди. Нє, як же ж там коровó виженуть же ж, то так, де вони, кучка там їх, да… [Як корову з хліва виганяли], мусить, тоже того ножє свячоного [клали]».[1925]

Щоб відьма не відібрала молоко, цідили його через камінь із наскрізним отвором, який шукали в полі: «Вона на Юрия б’є дирку в каменьови, о, та вєдьма. Ну, от на той камень цідимо молоко. Шоби вєдьма не забрала молока. На поли шукаємо, на поли є. Вона на Юрия ходить скрізь, та вєдьма, і тако посередині камінчика чи на боку вона дирку робить».[1926]

Якщо відьма все ж зашкодила корові, зіпсувала молоко, «шукали ради» в «баби» чи «діда», які вміли «шептати», «помогти», «одробити»: