TextBook І я не помилився.
– Це я, чувак.
– О, привіт! Ти так несподівано, – насправді я зовсім не був здивований.
– Привіт! Як справи?
– Та потихеньку. Оце щойно згадав, що в мене вдома, виявляється, є стаціонарний телефон.
– Ну от, бачиш, як все класно…
Ми обмінялися стандартними зауваженнями стосовно погоди і останніх новин, після чого Тьомик перейшов до головного.
– Я переїхав на нову квартиру. Ти б, може, прийшов на новосілля чи шо…
Я замовк, вдаючи, що набурмосився.
– Та годі тобі, чувак! Ми ж стільки не бачились. Нікого, крім тебе, більше не буде. Посидимо, пивка подудлимо… Як у старі добрі часи!
– Ну добре, Тьомо, – погодився я і вже збирався класти слухавку, коли Тьомик знов озвався до мене:
– Максе…
– Що?
– Знаєш, Мексика – то було круто!
І ми майже одночасно мрійливо зітхнули…
Бачте, я ж казав, що він оклигає. Я ж бо знаю Артема, мов облупленого.
6
Залізши на підвіконня у кухні нової Тьомикової квартири, я поглинав соковитий огірок. Пузатий тепличний овоч цвіркав врізнобіч водою й насінням, заливаючи кухню апетитним запахом. Наші огірочки таки добрі, що там казати. У Мексиці таких зроду не було. Артем саме закінчував смажити картоплю і дістав з холодильника дві пляшки холодного пива, наче й не було ніякої конфронтації після прильоту з Мексики.
– Твоє улюблене – «Stella Artois», – сказав мій товариш.
– О, чудово, просто чудово! – заплямкав я. – Довго ж ти акліматизовувався.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Навіжені в Мексиці» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Як справжні мужики в коханні освідчуються“ на сторінці 9. Приємного читання.