Розділ «Як справжні мужики в коханні освідчуються»

– Ноги підігни! – звелів я.

Мій напарник слухняно притис коліна до грудей.

– Максе, я не хотів… – почав було Тьомик.

Я вже чув голоси дона Педро і Хорхе. Вони наближались до останнього салону в економ-класі паралельним проходом.

– Козел, – прошипів я.

– …Максе, я чисто випадково зустрів її в аеропорту, коли йшов до туалету.

– Та пішов ти… – і я рвучко захряснув дверцята багажної полиці. Зсередини долинув страхітливий хрускіт кісток і приглушений Артемів стогін. Але іншого вибору в мене не було. Так, принаймні, мій напарник лишався живим.

Затим я кинувся до сусідньої полиці, всучив її хазяїну дві сотні баксів і знаками попрохав зробити те ж саме, що й з Тьомиком. Зайві слова могли передчасно видати моє місцезнаходження.

За мить два мексиканці, нічого до пуття не розуміючи, але підігріті хрусткими стодоларовими купюрами, повикидали з полиці всі свої сумки і захряснули мене в багажному відділенні. І впорались вони всього лиш за якусь секунду до того, як у хвостову частину літака увірвалися наші переслідувачі.

– Що за чортівня? – вилаявся дон Педро, уважно обдивившись навкруг. – Куди вони подівалися?

– У туалетах немає, я щойно перевіряв, – спантеличено прогудів Хорхе.

– Подивися ще раз! – закричав наркобарон. – Заглядай навіть в унітази!

– Може, ми їх десь пропустили?

– Цього не може бути!

Я лежав (хоча навряд чи до тієї пози, в якій я тоді знаходився, доцільно застосувати слово «лежав») і з трепетом дослухався до діалогу дона Педро з його мавпоподібним охоронцем. У багажному відділенні було страшенно холодно, певно, десь угорі над ним проходили вентиляційні канали, коліна боляче стискали голову і натирали вуха, а ребра при кожному вдихові глухо потріскували.

– Вони мають бути десь тут! – лютував дон Педро. – Я це нюхом відчуваю.

Зненацька на сцені цієї трагічної драми з’явилися нові дійові особи, які мимоволі стали нашими з Тьомиком рятівниками.

– Панове, у вас усе гаразд? – долинув до мене незнайомий голос. – Здається, ви надто збуджені.

Новоприбулих, схоже, було двоє.

– А ви хто такі?! – заревів наркобарон. – І яке вам діло до…