TextBook Не довго роздумуючи, я схопив Тьомика за руку і бігцем почесав до охоронців.
– Е-е-ей! Ей! Еге-гей! Стійте! Допоможіть нам!
Чоловіки спантеличено озирнулись.
– Візьміть нас із собою! – закричав я.
– Цей коридор виключно для службового користування, – сухо відрубав один з них, – скористайтесь виходом до терміналу, – і вони відразу розвернулись, щоб піти далі.
– Стійте! Ви мене неправильно зрозуміли! Я мав на увазі: візьміть нас із собою в тюрму!
– Що?…
– Так! Так! Ми хочемо в тюрму! О, я стільки про це мріяв, – заторочив я.
Тим часом мексиканський олігарх з охоронцями, зрозумівши, що події починають розвиватись не за їх сценарієм, пожвавішали й пришвидшили ходу.
– У тюрму?
– Так! Ви тільки послухайте: ми продавали дихлофос під виглядом дезодоранту для кіз! – волав я прямо в обличчя поліцейським, по черзі загинаючи пальці на лівій руці. – Ми спихнули 168 чіапаських мавп самим же чіапасцям по 35 доларів штука! Ми підробляли документи на землю!
До Тьомика нарешті дійшло, що я маю на гадці, і він почав мені допомагати.
– А я… а я наївся грибів у Оахаці, а потім гасав голяка по місту!
– Ми переправляли кокаїн у Гватемалу! – галасував я. – Я один раз продав мексиканську державну електростанцію!
– Я покусав слона у Мериді! – не відставав мій напарник.
– Будь ласка, забирайте нас, хлопці, хапайте нас! – я з благанням дивився на поліцейських. – Ну, чого ви стоїте?! Арештовуйте нас! – благав я.
Працівники служби безпеки виглядали трохи спантеличеними. Вони чудово розуміли те, що ми лопочемо, однак не могли добрати, що все ж таки нам від них треба.
– Панове… е-е-е… вам потрібна якась допомога?… – сконфужено промимрив один з них.
– Так!!! Заберіть нас у тюрму!
Тим часом дон Педро та його люди неквапно наближались, не сумніваючись, що нам тепер не вдасться дати дьору. І тут Тьомик, усвідомлюючи всю критичність ситуації, вчинив те, чого я від нього аж ніяк не очікував навіть під тиском таких надзвичайних обставин. Мій напарник розмахнувся, відкинувши назад руку, наче олімпійський метальник ядра, і з усього маху вліпив розмашистий ляпас поліцейському. Аж луна по залу прокотилася.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Навіжені в Мексиці» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Як справжні мужики в коханні освідчуються“ на сторінці 7. Приємного читання.