Розділ без назви (1)

У дитинстві йому було суворо заборонено заходити до кабінету. Але Пол все одно приходив, потайки крутив глобус, сидів під столом і непомітно тягав книжки. Це була його улюблена кімната. Саме в ній Пол провів найкращі години свого дитинства.

Я житиму тут, вирішив Крук.

Бажання підійматися на третій поверх не спостерігалося. Але дім, який відтепер належав йому, мав бути оглянутий весь, тому Пол через силу піднявся сходами нагору. Там знаходилася лише одна кімната. Він не зайшов до неї – лише штовхнув двері, зупинившись на порозі.

Спальня батьків, яку Корвін Крук перетворив на музей коханої. Її туалетний столик з її парфумами. Її шафа з її платтями. Її портрети з її улюбленими книгами. Саме тут народився Пол і померла вона.

Подих перехопило, кров молотом забила у скронях, а в очі немов кинули піску. Пол зціпив зуби, грюкнув дверима й стрімко спустився у хол. Добре, що він не встиг розгледіти жодного її зображення, а то, певно, не стримав би сліз.

Відтоді Пол більше ніколи не підіймався на третій поверх.

-  Стіл накрито, молодий пане, – вклонився Сервен, який уже очікував на нього. – Які будуть розпорядження?

-  Дякую. – Пол опанував себе і пройшов у велику залу, світлу й простору, де на невеличкому столику чекало його скромне замовлення. – Розпорядження наступні: всі речі з моєї старої кімнати перенести на горище. Всі, крім дитячого одягу: його на смітник. Я оселюся у кабінеті, тому перенесіть туди ліжко зі спальні. У самій спальні сховати всі речі по полицях і шухлядах й навести лад. Там ночуватимуть гості, якщо колись трапляться.

-  Слухаюсь, молодий пане. Буде виконано. – Сервен уклонився.

-  Чудово. – Пол із вдаваною бадьорістю сів за стіл і відкусив від золотистого тосту. – О, дуже смачно!

-  Радий, що вам подобається, молодий пане. До речі, як я й казав, про ваше прибуття вже відомо. Надійшов лист з Муніципалітету, – слуга простягнув йому маленький сірий папірець.

«Шановний пане Пол Крук! Відділ з питань смертей та спадщини викликає Вас цього дня задля проведення необхідних адміністративних заходів, пов’язаних із справою успадкування. Номер Вашої процедури 31415–ЗН. Помічник секретаря другого ступеню Гектор Каль, Міський Муніципалітет».

Текст надруковано на машинці, а ім’я, номер процедури та дата були каліграфічно вписані бузковим чорнилом. Круку не сподобався наказовий тон листа.

-  І як вони так швидко дізналися про мій приїзд? – Пол зім’яв листа й сховав його в кишеню.

-  Влада має неабиякі ресурси, молодий пане.

-  Що ж. Тоді маємо сьогодні відвідати Муніципалітет. – Пол перейшов до другого тосту. Їсти зовсім не хотілося, хоча він не мав ані крихти в роті майже добу. – Бажаю швидко й назавжди покінчити з усіма цими документами та формальностями.

-  Гарне рішення, молодий пане. Бажаєте змінити вбрання перед поїздкою?

-  Ні.

Пол дожував другий тост і швидко пив гарячий чай. Сервен незворушно стояв поруч. Тишу за вікном порушував рвучкий вітер, що шугав між гіллям старих дерев.

-  Дозволите запитання?