Розділ без назви (1)

- Я міг би відповісти, що за такий час ви мали там побувати. Але це було б неправдою. Тому скажу вам напрямки: мені відомо все, що відбувається у межах Стіни, – безпристрасно промовив Сітіс. Його маска сміялася. – Це не художнє перебільшення. Мені відомо багато, дуже багато, пане Крук, але я не хочу, щоб ви сприйняли ці слова як погрозу. Це просто констатація факту.

- У бідних кварталах я побачив людей, що вештаються через безробіття.

- Я прагнув, аби ви побачили саме це, пане Крук, – вони зупинилися під захистком дерев. Тут було темно й прохолодно. – Всі ті люди, що існують – саме існують, а не живуть, – то не вина вашого «Залізного Серця», що нібито забрало в них можливість працювати.

- А чия ж тоді?

- Ця провина – як і тисячі інших, поки вам не відомих – на рахунку Муніципалітету, пане Крук. Ви живете в місті вже далеко не один місяць. Чи ви чули про його дії хоча б один позитивний відгук?

- Ні.

- І я теж, – маска Сітіса дивилася йому у вічі. – Десятки поверхів. Сотні кабінетів. Тисячі службовців. Мільйони папірців. Жодних результатів.

- Ви кажете, як один мій знайомець.

- Влад Борімскі? Повний нуль. – Сітіс зневажливо махнув рукою. – Але навіть він розуміє, що Муніципалітет працює лише на власне збагачення. І всі це чудово розуміють! Але ніхто нічого не може з цим подіяти. – Сітіс витримав театральну паузу, – майже ніхто.

- Майже? – перепитав Пол, вдаючи, що не розуміє.

- Крук, я переходжу до відвертих слів – як ви й прагнули, – Сітіс наче читав його думки, – отже, наш Тріумвірат - я, Долор, Нокс – збираємося повалити владу Муніципалітету. Усе є, крім одного – рушійної сили. І тут нам потрібні ви, пане Крук. Ви та ваші механізми, тобто всі механізми міста, під нашим керівництвом.

- Пане Сітіс…

- Я чудово обізнаний про чорну панель у головній апаратній вашої фабрики. Так, це за моїм наказом її намагалися зламати. Приношу вам свої вибачення. Я розпорядився про це, тому що ваш батько, коли ми зробили йому цю пропозицію, зник. Без відповіді. Так, це не ми прибрали його – не зневажайте нас подібними припущеннями, пане Крук, – як по нотах вів Сітіс. – Тоді це була лише сира ідея, але минав час, ми підготували майже все. Однак бракувало кількох дрібниць і головного елементу, головної, якщо хочете, деталі, що має запустити машину, першої ланки доміно, яка повалить сотні інших…

- Чорної панелі.

- Так. Проникнення провалилося, і тоді майже все пішло шкереберть. Але ми почули про ваше прибуття. – Сітіс говорив урочисто й гаряче. Вроджений оратор. – І ми стали очікувати на вас. І ви прибули! Ви побачили! Залишилося тільки перемогти. Ми сподіваємося, що ви приєднаєтеся до Тріумвірату, бо саме вас, пане Крук, не вистачає для нового початку, для нового порядку, для нового міста! Саме вам я пропоную змінити його життя раз і назавжди! Зробити те, чого не зміг за все життя Корвін!

Сітіс, як справжній хижак, знав куди бити. Але Крук був готовий до удару.

- За ваш ризик, за вашу співучасть, за ваші механізми, а також як вибачення за те вторгнення, я хочу, аби ви посіли місце по праву руку від мене.

- Ви пропонуєте мені антиурядовий заколот, пане Сітіс.

- Я пропонує вам ціле місто, пане Крук. А також владу, щоб змінити його.

Пол мовчав, удаючи подив та приголомшення. Він був значно гіршим актором, аніж Сітіс, але маска гарно допомагала йому.