Розділ без назви (1)

- Тоді почнемо.

І почався концерт.

Вже на середині першої пісні натовп ревів, підспівував, біснувався. Із динаміків рвався швидкий ритм і могутнє двоголосся гітар. Пісня летіла вперед, а Пол відчував, як летить разом з нею.

- Вся земля укрита льодом, у гаях нема нічого!.. – вів Курт чистим сильним голосом.

- Пошуки даремні, пошуки даремні, – підспівував зал.

- Ворон спить у сивих горах, ворон спить у сивих горах!..

- Пошуки даремні, пошуки даремні!.. – гриміло луною.

Арктур повністю занурився в музику, забувши про все навколо. Його руки так і літали по гітарному грифу, волосся розтріпалося. Інколи він одкидав його відпрацьованим жестом за спину, чим викликав дикий захват у парочки дівчат поряд з Круком. Котик виявився справжнім віртуозом й оскаженіло вимахував паличками, встигаючи жонглювати й підкидати їх у повітря, жодного разу не збившись з ритму. А Курт співав із заплющеними очима.

Влад стояв, склавши руки на грудях, та лише притоптував у такт ногою. На обличчі його не було ніякого захвату. У зубах він і досі стискав свою мертву сигару.

Закінчилася перша пісня. «Krummivisur», згадав Пол. Натовп радісно заволав.

- Ми гарно почали, – Курт посміхнувся, а відповіддю йому був захоплений рев. – Співайте разом з нами! Продовжуємо!

Музиканти видихнули, Котик одрахував «раз, два, три» – і зазвучала наступна композиція. Скоро Пол разом з усіма теж кричав, підстрибував і намагався підспівувати незнайомим словам. Останній раз він так відривався у свою бутність ліцеїстом.

Концерт тривав півтори години. Пол за цей час встиг змокнути, скинути дуже дорогу сорочку і пов’язати її навколо пояса, познайомитися з дівчатами поряд, радісно поштовхатися в слемі та загубити десь срібну запонку. У свою чергу Влад за весь концерт навіть з місця не ворухнувся.

«Утопію» двічі викликали на біс. Музиканти слухняно виходили, грали ще і ще, викладаючись сповна. Наприкінці атмосфера в залі була просто неймовірною; здавалося, якщо різко повести рукою, з повітря поллються іскри.

- Дякуємо. Ви чудова публіка, – сказав нарешті Курт стомлено. Його обличчя й тіло блищали від поту. – До наступної зустрічі, друзі!

Зал із захватом проводжав їх зі сцени, скандуючи назву гурту.

Невдовзі вони всією компанією знову сиділи за своїм столиком, продершись через фанатів, які жадали автографів. На столі чекали дві пляшки текіли, нарізаний лайм, сільничка та коктейль вишневого кольору.

- Ну, було наче непогано, – резюмував Котик.

- Тост за успішний концерт! – підхопив Арктур.

Вони випили по першій. Іванна, яка сіла поруч Крука, пригубила свій келих.