Розділ без назви (1)

- Хто б казав, – пробурмотів Котик і кинув швидкий погляд на годинник: – Народ, нам уже пора. Ходімо.

У залі для концертів було спекотно, але не задушно. Гігантські вентилятори, вмонтовані в стінки праворуч і ліворуч, розганяли повітря безшумними жовтими лопатями. Вентилятори прикривали широкі решітки, щедро розмальовані найрізноманітнішими графіті.

- Ми погнали на сцену. Влад складе тобі компанію, – Резнікофф дружньо хлопнув Пола по спині.

- Окей, – Пол сподівався, що гідно переніс цей солідний удар.

- Думаю, тобі сподобається наша перша пісня, зветься «Krummivisur». І нікого не застрель тут випадково!

З цими словами Арктур, Курт і Котик з Іванною протиснулися крізь захоплений їх появою натовп, стрибнули на сцену й зникли за лаштунками. Молодь навколо озирнулася на Влада й Пола.

- Мить дешевої слави, – прокоментував прісно Борімскі.

От зануда, подумав Пол. Щось у педантичному Владові йому нагадувало Сервена.

Допоки все, що відбувалося від моменту приїзду Крука до «Золотого трилисника», рішуче й твердо подобалося йому.

Тим часом на сцену вийшла Іванна, і всі погляди одразу ж спрямувалися на неї. Нарешті Пол зміг спокійно помилуватися її довгоногою стрункою фігурою та чарівним обличчям без жодного ризику видатися безтактовним.

- Усім привіт! – проспівала життєрадісно Іванна у мікрофон, і музика в динаміках стихла. Гомін публіки вщух. – Ви прийшли сюди заради виступу наших улюбленців, чи не так?

- Так! – загудів натовп.

- Я не чую вас! – Дзвінко та запально прокричала Іванна.

- Так!!! – заревів натовп.

- Тоді не затримуватиму вас! – Іванна елегантно змахнула рукою. – На сцені – гурт «Утопія»! – Її слова потонули у збуджених криках натовпу.

Іванна зникла за лаштунками. Яка легка у неї хода, мрійливо думав Пол.

Вийшла знайома трійця: Арктур і Курт з гітарами в руках та Котик з паличками у кишені. Він умостився за барабанну установку, дістав палички й хвацько пройшовся по всіх барабанах, а Курт став до мікрофона. Арктур зупинився поруч і торкнувся струн. Шум у залі вмовк.

Курт з Арктуром ще декілька секунд перевіряли звуки гітар, після чого Курт уважно огледів зал і тихо запитав:

- Ви готові?

- Так! – відгукнулася одразу сотня горлянок.