TextBook - Що ж це за експеримент? – Пол добре пам’ятав настанову Сервена багато слухати і мало розмовляти. Резнікофф, на перший погляд, був доброю людиною, але перше враження не завжди виявлялося вірним.
- Я назвав його «П’ять дверей», – очі вченого заблищали з-під чорно-білої маски. – Уявіть собі, пане Крук, звичайний собі коридор. Він пов’язує якийсь пункт А та пункт Б. Всередині цього проміжку, тобто власне коридора, стоять п’ять дверей. Всі вони відчинені й ведуть в одному напрямку, про це відомо учасникам експерименту. Але чотири двері причинені – треба їх штовхнути, аби пройти далі. А одні двері завжди відчинені навстіж. Завдання елементарне: пройтися коридором, тобто з пункту А в пункт Б. Просто, еге ж?
- Просто, – кивнув Пол.
- А тепер найцікавіше, – Арктур стишив голос. – Знаєте, пане Крук, скільки людей пройшли через відкриті двері?
- М-м-м... П’ятеро? – бовкнув Пол навмання.
- Дев’ятеро з десяти. – Резнікофф змахнув руками. – Уявляєте? Дев’ять з десяти! Лише один – один! – проходив коридор, самостійно відкриваючи одну з чотирьох дверей. Всі ж інші йшли через відкриту.
- Цілком очікуваний результат, - знизав плечима Пол. – Так простіше. І видно, що чекає попереду…
- Але ж усім відомо, що чекає попереду!
- Знати і бачити – різні речі, – посміхнувся Крук. – Знаєте, мені сяйнула ідея. Безумовно, я абсолютний профан у соціології, але можу запропонувати, як дещо урізноманітнити ваш дослід.
- Слухаю вас із превеликим нетерпінням.
- Умови досліду залишаються ті ж самі. Лише декорації інші: замість коридора все дійство переноситься на просту дорогу в полі.
- Е-е-е... – Резнікофф потер скроні. – У чому сенс? Менший стрес від замкнутого простору? Фактор клаустрофобії?
- Ні, – Пол похитав головою і всміхнувся. – Сенс у тому, щоб побачити, скільки учасників експерименту обійдуть двері.
Арктур знову витріщився на нього, декілька секунд мовчав, потім вихопив з таці найближчого офіціанта келих вина, спробував хильнути його, чортихнувся на маску, поставив келих на місце й проревів:
- Геніально, пане Крук! Просто геніально!
Саме у цей момент мелодія змовкла, і крик ученого розкотився залою. Люди навколо озирнулися.
- Що він сказав? Це Крук?
- Подивіться на маску...
- Це справді він?
- Та подивіться ж ви на маску! Невже не пізнаєте?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Крук» автора Дерев'янко П.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 33. Приємного читання.