Розділ без назви (1)

- Тю, – сплюнув Пол і пнув східцю лакованою туфлею.

…Вчора він до сутінок палив у мішень.

- Сервене, чи не будуть мої сусіди проти цього галасу?

- Ні, молодий пане, не будуть, бо добре знають, хто вони, а хто ви. Можете усю ніч хоч з гармати стріляти, вони ні пари з вуст.

- Тоді мені знадобиться більше набоїв.

- Буде виконано, молодий пане.

А після вечері аж до світанку Крук вивчав документи «Залізного Серця». Точніше змушував себе читати цей набір абсолютно незнайомих йому слів та імен, продиратися крізь усі ті записи. Я маю розуміти, що до чого, твердив він подумки, допиваючи чергову чашку чаю. Чорні літери танцювали перед ним, думки розтікалися й не бажали сходитися докупи, і тільки коли на вікні з’явилися перші промінчики сонця, Пол дозволив собі відпочити.

Прокинувся Крук близько другої години з тяжкою головою і поганим настроєм, який і вихлюпнув за обідом на спокійного, як гора, Сервена.

- Бекон пересмажений.

- Вибачте, молодий пане.

- Поміняй цукор з піску на шматочки.

- Слухаюсь, молодий пане.

- Тарілка занадто блакитного кольору.

- Буде замінено, молодий пане.

- А ще у мене багато запитань, – врешті йому обридла роль інфантильного аристократа і Крук вказав на блокнот, у який записував усі незрозумілі речі.

- Радий буду вам допомогти, молодий пане.

Пол запитував, Сервен пояснював. З нього був гарний учитель – поступовий, розсудливий, спокійний. Слуга неспішно розкладав усе по поличках. За його допомоги Пол розібрався в усіх питаннях, які з’явилися в нього напередодні.

- Дякую, Сервене, – мовив щиро Пол. Його настрій значно підвищився. – Я вже не відчуваю себе повним дурнем.

- Радий вам служити. Це звіт за вчорашні роботи на фабриці, молодий пане, – Сервен подав йому два документи, – а це план на сьогодні. Якщо бажаєте, можу озвучити.

- Ні. Я розберуся сам. – Пол кинув погляд на папери і поклав їх до блокнота. – Технічні питання мені краще адресувати Модусу?