Розділ без назви (1)

- Так буде краще, молодий пане. Після зникнення Корвіна йому нема рівних серед механіків.

- Поїду сьо… А, диявол, сьогодні ж прийом у Сітіса. – Згадав Пол і спохмурнів. – Скільки там до початку?

- Ще три години. Бажаєте одягнути урочистий костюм, молодий пане?

- Так.

У гардеробі Крука очікувала купа нового, з голочки, одягу – ательє працювало швидко (мабуть, і собі мало декілька автоматонів). Для першого виходу в світ Пол обрав чорний костюм. Він завжди полюбляв цей колір, чорний личив йому і вдало поєднувався з ідеєю «туги» за зниклим Корвіном.

- Парадна холодна зброя? Палаш, рапіра?

- Я залишуся вірним своєму револьверові. – Пол одягнув маску й подивився на своє відображення. Дзеркальний Крук був дуже схожим на батька, і Пол швидко відійшов від дзеркала. – Який сенс вішати на пояс те, чим не вмієш користуватися?

- Ваша правда.

Довгий чорний плащ на плечі.

- Головний убір, молодий пане?

- Обійдемось без нього.

Сіли у кеб.

- Перед тим, як їхати до Сітіса, я бажаю побачити Сходи-в-Небо.

- Ваша воля, молодий пане.

І от він у всьому парадному стоїть на цих дурних сходах.

Пол сподівався, що вони будуть чимось... якимись... що вони виявляться... Пол навіть не міг сформулювати, чого він очікував, і через те дратувався ще більше. Через ідіотські сходи Крук вже спізнився на прийом – а він ненавидів запізнюватися.

Сервен чекав на нього неподалік, поряд з кебом.

- До Сітіса, хутко!

Дорога тривала недовго. Палац Сітіса – інакше його розкішну оселю назвати було складно – стояв у Високому Місті, неподалік від маєтку Крука.

Навколо оточеного високим парканом палацу, викладеного з білого каменю, був розбитий невеличкий парк із різноманітними деревами, охайними доріжками, озерцем, мостиком понад ним, лавочками й альтанками. Парк скрізь прикрашали маленькі тендітні скульптури з повитими диким виноградом постаментами та доглянуті квіткові клумби ідеальних геометричних форм. На деяких клумбах збереглися троянди, чорні й висохлі, наче древні мумії. Дивно, що тутешній садівник не позбувся їх. Мертві квіти руйнували красу парку, і від їхнього вигляду ставало моторошно.