Розділ без назви (1)

Секунда роздумів.

-  Ні, – пауза. – І справа не в моїй ненависті. Просто я не збираюся оголошувати Корвіна мертвим, поки не побачу його тіло.

У маєтку на нього чекала пізня вечеря. Після неї та гарячої ванни Пол піднявся нагору. Постіль, як і було наказано, чекала в кабінеті, що віднині, як і весь маєток, законно належав йому. Лише одна деталь була незрозуміла Полу.

- Сервене... Ти ж увесь час, поки я мандрував Муніципалітетом, чекав на мене біля кеба, чи не так?

- Так, молодий пане. Але я потурбувався, щоб ваші накази були виконані.

- Власне, мене це й цікавить – ким?

- Механізмами, молодий пане.

- Механізмами... – Пол насупив лоба. – Щось я не пригадую жодного механізму в домі.

- Робота гарного слуги має бути непомітна. Як і робота гарного механізму. Важливий виключно результат. – Сервен вклонився. – У маєтку власника «Залізного Серця» працюють лише найкращі автоматони.

- І найкращий слуга, – всміхнувся Пол. – Дякую, Сервене. Я лягатиму. Це був занадто довгий день.

- Так, молодий пане. – Сервен вклонився ще раз. – Уранці вас розбудити?

- Ні. Бажаю виспатися.

- Тоді добраніч. – Слуга вийшов із кабінету, а Пол безсило впав на м’яку постіль.

Сьогодні сталося забагато всього, щоб він міг одразу усвідомити. Досі не вірилося, що він удома, після п’ятнадцяти років вигнання. Не вірилося, що батько зник. Не вірилося, що він зараз ночує у тому самому кабінеті, і що він тепер господар цього дому. Не вірилося, що одсьогодні він володар великої фабрики – документ лежить у нижній шухляді столу, що замикається на ключ, - фабрики, якої він навіть ніколи не бачив.

Завтра маю оглянути її, вирішив Пол і провалився у глибокий сон.

Так почалося його нове життя.

* * *

Він спав без сновидінь і прокинувся опівдні.

Умивання, гоління, повсякденне вбрання: Полу здавалося, що він так жив завжди. Він не сумував за ліцеєм та столичними товаришами, не згадував після пробудження, де він і яким чином сюди потрапив. Муніципалітет здавався моторошним сновидінням. Звідкілясь у Крукові оселилася впевненість, що все плине своїм порядком і відбувається саме так, як має бути.

На сніданок Сервен подав яєчню з беконом та чорничні млинці.